УКРАЇНСЬКА МОВА
Пам'яті Т. Г. Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав,—
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК
Памяти Т. Г. Шевченко
Бриллиант дорогой на дороге лежал, -
Тем большим путем народ всякий шло,
И никто не узнал бриллианта того.
Шли много людей и топтали его.
Но раз тем путем кто-то чудесный шел,
И в пыли на пути бриллиант он нашел.
Камень дорогой он сразу узнал,
И домой принес, и хорошенько, как знал,
Обработал, обточив удивителен тот камень,
И вставил его в драгоценный венец.
Произошло чудо тогда: камень засиял,
И лучами ясным всех людей удивил,
И палящим огнем кольористе блестит,
И лучи его всем глаза слепит.
Так в пыли на пути наш язык была,
И охотник рука ее с пылу взяла.
Полюбила ее, обработала ее,
Положила на ню все силы свои,
И в народный венец, как в оправу, ввела,
И, как звезду ясную, выше облаков преподнесла.
И назло врагам засияла она,
Как алмаз дорогой, как и звезда ясна.
И сеять возраст, пока солнце стоит,
И злым врагам будет глаза слепит.
Пусть те враги понимиють скорее,
Наша же речь сия каждый час яснее!
Пусть ценным добром она будет у нас,
Чтобы и сам удивился в могиле Тарас,
Чтобы, взглянув сам на создание свое,
Он благоговейно сказал: «Откуда нам сеет ?!» | |
