Мені би жити, а ти вбиваєш.
Словами, мов кулями. Нарізною зброєю.
Цілишся в серце і потрапляєш
Правдою голою. Справжні набої.
Бинти із жалості вже давно не білі
І кров не зупиниш звичайною ватою.
В гарячці я згадую сварок заметілі
І штиль із кохання я також згадую.
А крові мало, щоб далі жити,
І за краплею крапля – вона витікає,
Як ми колись не цінували миті,
Як тепер їх не вистачає. Ти ставиш чайник.
І знову все мало іти по колу:
Дві чашки чаю, дві ложки цукру.
Та , чорт забирай, не випадково
Одна розбита, а в іншій – пусто.
Мені би жити, а ти вбиваєш,
Як я тебе словами, вчора.
Нуль дев’яносто сім… - знову я набираю
Гудки, гудки… Звук затвора.
5.06.2017р.
(с) Кучерявий
Мне бы жить, а ты убиваешь.
Словам, как пулями. Нарезным оружием.
Целишься в сердце и попадаешь
Правдой голой. Настоящие патроны.
Бинты из жалости уже давно не белые
И кровь не остановишь обычной ватой.
В горячке я вспоминаю ссор метели
И ветер с любви я также вспоминаю.
А крови мало, чтобы дальше жить,
И за каплей капля - она вытекает,
Как мы когда-то не ценили момента,
Как теперь их не хватает. Ты ставишь чайник.
И снова все должно идти по кругу:
Две чашки чая, две ложки сахара.
Но, черт побери, не случайно
Одна разбита, а в другой - пусто.
Мне бы жить, а ты убиваешь,
Как я тебя словам, вчера.
Ноль девяносто семь ... - снова я набираю
Гудки, гудки ... Звук затвора.
5.06.2017р.
(С) Кудрявый
