Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться...
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поможуть сльози горю,
Серцю легше буде;
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі:
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..
Що на полі, на пісочку,
Без роси на сонці...
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
"Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю".
До кого ж я пригорнуся
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
Веют ветры, веют буйные,
Вплоть дерева гнутся ...
Ой как болит мое сердце,
А слезы не льются!
Трачу лета в свирепом горе
И конца не вижу,
Только тогда и облегчение,
Как тайком поплачу.
Не помогут слезы горю,
Сердцу легче будет;
Кто счастливым был часочок,
Век не забудет.
Есть же люди, что и моей
Завидуют судьбы:
Счастлива же и былина,
Что растет в поле? ..
Что на поле, на песочке,
Без росы на солнце ...
Тяжело жить без милого
И в своей сторонке!
"Где ты, милый, чернобровый?
Где ты? Отзовись!
Как я, бедная, здесь горюю,
Приди, посмотри!
Полетела бы к тебе,
И крылышек не имею,
Чтобы увидел, как без тебя
С горя высыхаю ".
К кому я приклонюсь
И кто приласкает,
Когда теперь нет того,
Который меня любит? .. | |
