Переносити кожен день спеки як особисту образу –
не найкращий вихід, але єдиний можливий:
які стосунки можуть лишатися з травнем,
якщо він так грубо зіштовхує нас у літо?
Починаємо повзати низько, аж борозна йде –
аби не спалитись завчасно у стилі Ікара.
Тебе і на постріл не пустить погожий день,
на кожне ребро не вчепивши літрову флягу.
І це тільки травень, його полудневі вогні –
що нас перевтілюють в соняшникóві зграї,
в кóтрих тамують спрагу – з горлá – зі злив,
й повертають покірні голови вслід за хмарами.
Не для того тобі, самураю, давався досвід,
не для того тобі, астронавте, інакші зорі,
аби допускати нестерпність до мирних акцій,
з якими гаряча земля вимагає любові.
Бо як не набудеш серцево-легенних вад
після усіх міжсезонних метаморфоз,
в нагороду побачиш, як радісно помира
в вересневих туманах тоталітарний вождь.
#Семантика_
