Добрий ранок, моя одинокосте,
Холод холоду, тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані.
Вчора був я – король королів,
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви, о руки – митарі,
На мольбертах розп’ятий світ.
Я – надгріб’я на цьому цвінтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою,
Вигинаються пензлів Хорти,
Чорним струсом палеозою
Переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння
Я – пастух, я дерева пасу.
В кишенях, залатаних терпіннням
Я кулаки до смерті несу.
Самовитий, несамовитий,
Не Гоген, не Сезан, не Мане,
Але що ж я можу зробити,
Як в мені забагато мене.
Він божевільний, кажуть, божевільний.
Що ж, може бути, він – це я.
Боже-вільний, боже, я – вільний.
На добраніч, свободо моя.
Доброе утро, моя одинокосте,
Холод холода, тишина тишь.
циклопическим одноглазости
Небо смотрит на Париж.
Моя муко-, ты ходишь по грани.
Вчера был я - король королей,
А сегодня пепел сгорания
Оседает на жар цветов.
Мертвые краски, в руки - мытари,
На мольбертах мир распят.
Я - надгрибья на этом Кладбище.
Кипарисы горят в небосвод.
Небо глухо отек грозой,
Изгибаются кистей Борзые,
Черным сотрясением палеозоя
Переломано горам хребты.
Струится мое своды
Я - пастух, я дерева паса.
В карманах, заплатанных терпиннням
Я кулаки к смерти несу.
Самовитого, неистовый,
НЕ Гоген, а не Сезанн, а не Мане,
Но что же я могу сделать,
Как во мне много меня.
Он сумасшедший, говорят, сумасшедший.
Что ж, может быть, он - это я.
Боже-свободный, боже, я - свободный.
Спокойной ночи, свободо моя. Смотрите также: | |
