Знову сонце ласкаве промінь свій посилає
І степам, і долинам, і потокам гірським.
Це моя Україна день новий зустрічає -
Моя лагідна мати усміхаєтмся всім.
Там, де Січ Запорізька духом вольності віє
І козацькії чайки в Чорне море пливуть.
А на київських кручах сяє злото Софії,
І на гору Чернечу нас дороги ведуть.
Світлу сонця радіє Буковина й Поділля.
І над краєм Донецьким в небі жайвір співа.
А з карпатського літа лине голос трембіти.
Все то є Україна - наша пісня жива.
Це моя Україна день новий зустрічає!
Величава княгиня усміхається всім.
Слобожини вітають запашним короваєм.
Закарпаття частує хмелем чистих медів.
А у древньому Львові пані всі гонорові.
Полтавчанок, киянок як побачиш - умреш!
Синьоокі красуні - молоді волинянки...
Так подивляться в душу - очі не відведеш.
А як засвіту встануть молоді козаченьки -
Вміть честь боронити і любити дівчат.
І покличе Полісся на купальське весіля...
І принесут лелеки молодих козачат...
Бо козацькому роду та й нема переводу.
І у вічному небі наші зорі горять.
Це моя Україна день новий зустрічає!
Величава княгиня - погляд ясних очей.
І гостинно, і радо, щиро вас привітає... | (x2)
І запросить до хати, як поважних гостей. |
