В той день горів криваво схід,
Що стиха шепотів услід:
«Ідіть зі мною у танок,
Вдягніть із полум’я вінок»
І ти мене в танок взяла
І дар безсмертя надала.
Я бачу скалки своїх мрій
Розбите дзеркало надій -
Ті очі, сповнені бажань,
Вогнів примарних сподівань…
Боєць, що втратив свій загін,
На шлях до пекла ступив він.
Ті очі, сповнені надій –
Облуди шлях, душі крадій
Ті очі, чисті, мов кришталь.
Три сотні літ блукаю я,
І не прийма мене земля,
Усюди погляд твій барвить,
Нестримним жаром пламенить,
І я кричу до злих небес:
«Прийміть мене, щоб я воскрес!»
Ті очі, сповнені надій –
Облуди шлях, душі крадій
Ті очі, чисті, мов кришталь -
Насправді смуток, біль і жаль…
Ті чари в чорноті зіниць
Вони мене штовхнули ниць.
Цей погляд далі все горить,
десь у безмежності століть.
Я ж глас небес в душі почув,
зітхнув востаннє та й поснув…
