1.Не має правди в світі, годі і шукати
Вже смутку час прийшов, немає вороття
Ще за часів Шевченка, нам не давали знати
Що добре є і злагідне життя
Невже судилось нам на ненці Україні
Злиденно жити й цей тягар нести
Невже й самій Вкраїні милій суджено тужити
За всю історію свою, за всі віки.
Приспів
Я вірю, вірю у майбутнє світле
Де правда є і добре жити всім
Бо тліє все таки хоч майже помітне
Добро в серцях людьких на світі, на цім світі.
2. Великий є народ й не стане на коліна
І не похилиться від гніву і образ
Та сиві матері вже плачуть на могилах
Синів своїх побачивши в останній раз
А далі гірше годі і казати
Нас душать всім чим можна, тягнуть нас на дно
Кишені запихаючи на треба обіцяти,
Що ось майбутнє світле вже прийшло.
Приспів
3. А де ж свобода слова, хто що зміг сказати?
Уже лежать в могилі на віки.
Та в пам'яті людей вони не стануть помирати, бо правду й справедливість
Вони, в народ несли | 2р.
Приспів
1. Не имеет правды в мире, нечего и искать
Уже грусти время пришло, нет возврата
Еще во времена Шевченко, нам не давали знать
Хорошо есть и смягчился жизни
Неужели суждено нам на ненцы Украины
Бедно жить и это бремя нести
Неужели и самой Украине милой суждено томиться
За всю историю свою, за все века.
припев
Я верю, верю в будущее светлое
Где правда есть и хорошо жить всем
Потому тлеет все же хоть почти заметное
Добро в сердцах людьких на свете, в этом мире.
2. Большой является народ и не станет на колени
И не согнется от гнева и обид
И седые матери уже плачут на могилах
Сыновей увидев в последний раз
А дальше хуже нечего и говорить
Нас душат всем чем можно, тянут нас на дно
Карманы запихивая на надо обещать,
Что вот будущее светлое уже пришло.
припев
3. А где же свобода слова, кто что смог сказать?
Уже лежат в могиле на века.
И в памяти людей они не станут умирать, потому что правду и справедливость
Они, в народ несли | 2р.
припев
