Постжовтневе (Ходи зі мною…)
Привіт. Ти як? А я от вірю знову…
У що не знаю.. Як завжди – навгад.
Вже вкотре з жовтнем завела розмову,
А післязавтра буде листопад.
Він принесе шарфи, струни тремтіння,
Зриватиме шматки надій з дерев.
А знаєш, все його півсонне бурмотіння
Не вб’є тендітну ніжність королев.
Я ж королева, хоч і без корони,
В мене є ти… Король мого дощу…
Дощу ,що витирає сліз кордони,
Який шепоче: «Ні, не відпущу..»
А післязавтра буде листопад,
Він гратиметься зірочок човнами.
Буде багато чаю, зривів, зрад,
Та то все буде аж ніяк не з нами…
В нас буде сонце! І багато неба!
Відтінки фарб у контурах води…
Повір, для щастя зовсім краплю треба
В рідних очах знаходити свої сліди…
...Ти як, не проти? Ну тоді, ходи… Postzhovnne (ходьба со мной ...)
Привет. Как дела? И я считаю, снова ...
То, что я не знаю .. как всегда - руководящий.
Уже в очередной раз с октября я положил разговор,
И после того, как завтра это будет ноябрь.
Это принесет шарфы, струны дрожат,
Будет ли перерыв куски надежд с деревьев.
И вы знаете, все его половины подъема
Не убивать нежную нежность маток.
Я королева, хотя и без короны,
У меня есть ты ... Царь мой дождь ...
Дождь вытирая слезы границы,
Что шепчет: «Нет, я не отпущу.»
Через день после того, как завтра будет ноября,
Он будет играть на лодке звезды.
Там будет много чая, срывы, предательство,
И тогда все, что не будет с нами ...
Мы будем солнце! И много неба!
Краска оттенков в водных контурах ...
Поверьте, для счастья на всех капель необходимо
В их матерей найти их следы ...
... вы хотите, не против? Ну тогда, ходьба ... Смотрите также: | |
