Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.
Їх силуети строгі
Рвуться угору стрімко,
Наче злетіти хочуть в небеса... в небеса.
Приспів:
Храми... Величні храми...
Кожна цеглина тягне
Плату за чийсь забутий гріх.
Викінчені хрестами
Їх золочені бані –
Докір німий для нас усіх.
Лики святих скорботні...
Висвячені гармати...
Тут, як і скрізь, панують гроші...
Завтра, як і сьогодні,
Будуть мечами орати
Діти Твої немудрі, Боже.
Може, вони й не винні –
Просто ніхто давно вже
Не виганяв із храму гендлярів, шахраїв.
Приспів
Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Крізь вітражі проміння...
Висохлі мертві квіти...
Голосом дзвонів ридають храми.
Еще одно поколение ...
Мы уже давно не дети.
Мы распрощались с мечтами, снами.
Вырублено корни,
Никуда нам девать
Выстроены не нами храмы.
Их силуэты строгие
Рвутся вверх стремительно,
Как взлететь хотят в небеса ... в небеса.
припев:
Храмы ... Величественные храмы ...
Каждый кирпич тянет
Плату за чей забытый грех.
законченные крестами
Их золоченые купола -
Упрек немой для нас.
Лики святых скорбные ...
Посвященные пушки ...
Здесь, как и везде, царят деньги ...
Завтра, как и сегодня,
Будут мечами пахать
Дети Твои неразумные, Боже.
Может, они и не виноваты -
Просто никто давно уже
Не выгонял из храма торговцев, мошенников.
припев
Еще одно поколение ...
Мы уже давно не дети.
Мы распрощались с мечтами, снами.
Сквозь витражи лучи ...
Высохшие мертвые цветы ...
Голосом колоколов рыдают храмы.
