Якоюсь крихтою душі я би хотіла бути простішою.
Щоб цей весь натовп мене розумів,
Коли говорю власною мовою.
Коли думки всі шиті цитатами снів,
Метафори вічності разом з буденністю…
Щоб вся ця ілюзія преферентних світів
Залишилась за кадром чужого сценарію.
Але розумієш моя душа чомусь до безумства
снами заповнена.
Це, знаєш, коли відкриваєш до шафи дверцята,
А там замість одягу ціла Вселена вміщається.
Бо разом із чаєм я п’ю всі слова
Відомих людей і просто прохожих.
Це мабуть тому, що ніхто серед нас
Не буде повторенням іншого…схожого…
Автор: Христина Сирова
В какой-то крошкой души я бы хотела быть проще.
Чтобы это все толпа меня понимал,
Когда говорю собственным языком.
Когда мысли все шиты цитатами снов,
Метафоры вечности вместе с обыденностью ...
Чтобы вся эта иллюзия преферентно миров
Осталась за кадром чужого сценария.
Но понимаешь моя душа-то до безумия
снами заполнена.
Это, знаешь, когда открываешь к шкафу дверцу,
А там вместо одежды целая Вселенная умещается.
Потому что вместе с чаем я пью все слова
Известных людей и просто прохожих.
Это видимо потому, что никто из нас
Не будет повторения другое ... похожего ...
Автор: Кристина Сырова
