Запитайтесь маленьких дітей,
І у відповідь скажуть вам діти,
Що є двоє щасливих людей:
Це трамвайний водій та кондитер.
Уявіть той казковий трамвай,
І що в ньому вам тільки три роки,
В шоколаді і ніс ваш, і щоки,
І скажіть мені, чим це не рай?
Там запахи м’ятні
І зовсім немає проблем,
Торти ароматні,
Тістечка, морозиво, крем.
Какаове море
І вафлі солодкі хрумкі,
І щирі дитячі образи та горе,
Як щось не купили батьки.
І щирі дитячі сльози та горе,
Як щось не купили батьки.
Та немає туди вороття,
У солодку казкову країну.
В нас розумне доросле життя,
Ми забули у собі дитину.
Тільки й того, що двічі на день
Кинем ложечку цукру до чаю,
Трясемось у скаженнім трамваю
І глухі вже від його "дзень-дзень".
Нам років багато,
У нас невибагливий смак,
Рогалик на свято,
Ще й добре, якщо воно так.
Подякуєм долі
За наші спокусливі сни,
Один лиш єдиний у них є недолік,
Бо дуже короткі вони.
Де ж ви тепер, запахи мого забутого дитинства?
А той фантастичний смак звичайнісіньких
Ірисок з новорічного подарунку?
Невже ж, то все тільки у далекому минулому?
Хто повірить у казку свою,
Той зустріне не тільки в уяві.
Моя казка в карпатськім краю
Біля мене живе в Станіславі.
Там є дивна країна чудес,
Де цукрові поля та пустелі
І дерева ростуть з карамелі,
І зефірна гора до небес.
Підхоплює вітер,
Несе запахів тисячі,
То сивий кондитер
Чаклує у день і в ночі.
Той вітер вирує
І в місті, і в кожнім селі.
Ми ласощі свого дитинства смакуєм
І знову ми – діти малі. Запитайтесь маленьких детей,
И в ответ скажут вам дети,
Что есть два счастливых людей:
Это трамвайный водитель и кондитер.
Представьте тот сказочный трамвай,
И что в нем вам только три года,
В шоколаде и нос ваш, челюсти
И скажите мне, чем не рай?
Там запахи мятные
И совсем нет проблем,
Торты ароматные,
Пирожные, мороженое, крем.
какаовое море
И вафли сладкие хрустящие,
И искренние детские обиды и горе,
Как-то не купили родители.
И искренние детские слезы и горе,
Как-то не купили родители.
Но нет туда возврата,
В сладкую сказочную страну.
У нас разумное взрослую жизнь,
Мы забыли в себе ребенка.
Только и того, что дважды в день
Кинем ложечку сахара к чаю,
Трясемся в скаженним трамвая
И глухие уже от его "динь-динь".
Нам лет много,
У нас непритязательный вкус,
Рогалик на праздник,
Еще хорошо, если оно так.
поблагодарите судьбу
За наши соблазнительные сны,
Один лишь единственный у них есть недостаток,
Потому что очень короткие они.
Где же вы теперь, запахи моего забытого детства?
А то фантастический вкус обычных
Ирисок из новогоднего подарка?
Неужели, то все только в далеком прошлом?
Кто поверит в сказку свою
Тот встретит не только в воображении.
Моя сказка в карпатские края
У меня живет в Станиславе.
Там есть удивительная страна чудес,
Где сахарные поля и пустыни
И деревья растут из карамели,
И зефирная гора до небес.
Подхватывает ветер,
Несет запахов тысячи,
То седой кондитер
Колдует в день и ночью.
Тот ветер бушует
И в городе, и в каждом селе.
Мы лакомство своего детства Вкусно
И снова мы - дети малые. Смотрите также: | |
