Вірш: Злата-Зоряна Паламарчук
1. Час ітиме як йшов і болітиме там де найбільше
устромляла любов свої гострі як лезо ножі
ти підеш як прийшов і не буде ні краще ні гірше
крок ні вліво ні вправо а строго по краю межі
хтось запросить у день по печалі по суму поволі
випиватиму все із бокалу терпкого вина
і придавить мені камінь смутку так гірко у горлі
і прийде тихий дощ у простори лиш мого вікна
Приспів.
час ітиме як йшов
я продовжую йти вже без тебе
проводжаю любов і до краю до краю межі
мені сонця і неба таких вже без тебе не треба
а з тобою ні сонця ні неба не сталася мить
2. Час ітиме як йшов і пройдуть всі на світі печалі
навіть ти навіть я і зітханням настане кінець
ми зізнатись були як удвох то скоріше невдалі
тільки сниться так часто заквітчаний в косах вінець
я здавалась собі вище неба і більше за сонце
і до тебе літала так високо там в небесах
я не знаю ні де ти на чийому ти став тепер боці
бо ні неба ні сонця нічого у твоїх очах
Приспів.
час ітиме як йшов
я продовжую йти вже без тебе
проводжаю любов і до краю до краю межі
мені сонця і неба таких вже без тебе не треба
а з тобою ні сонця ні неба не сталася мить
