Осінь... золота осінь...
Смуток торкнеться душі.
Осінь... на порозі мого дому,
На порозі мого дому йдуть дощі...
Звуки осінньої пісні
Ллються в прозору блакить.
Спомин відшумілого вже літа,
Запізнілих твоїх квітів дивний цвіт.
Не сумуй коханий, що любов зав*яне,
Дивний цвіт кохання не вернуть.
Відлітають в вирій журавлі ключами,
А я спішу за ними в дальню путь.
Вітер... осінній вітер...
Холод все одно мине.
Вітер всі цілунки і надії,
Нездійсненні наші мрії поверне.
Ти повір, коханий, у казки осінні,
Ти послухай музику дощу.
Осінь замалює листям наші тіні
Й ті слова, що я їх промовчу...
Осень ... золотая осень ...
Грусть коснется души.
Осень ... на пороге моего дома,
На пороге моего дома идут дожди ...
Звуки осенней песни
Льются в прозрачную голубизну.
Воспоминание отшумевшего уже летом,
Запоздалых твоих цветов странный цвет.
Не грусти любимый, что любовь зав * яне,
Странный цвет любовь не вернуть.
Улетают в теплые края журавли ключами,
А я спешу за ними в дальний путь.
Ветер ... осенний ветер ...
Холод все равно пройдет.
Ветер все поцелуи и надежды,
Невыполнимые наши мечты вернет.
Ты поверь, любимый, в сказки осенние,
Ты послушай музыку дождя.
Осень закрасьте листьями наши тени
И те слова, которые я промолчу ...
