Крила розправте, Ви ж так хотіли
іншого саду тінь
Для Вас ціле небо і сонячне світло,
та просимо не летіть
Бо всі ми так звикли до Ваших обурень
Замішаних на доброті
Ми бачили затишок, навіть у бурях
І зараз ми вже не ті
Полум'ям палким душі зникають
Адже розлучатись час
Хай же чотирнадцять вогників сяють
І чарують світлом Вас
Всі наші серця б'ють в унісоні
Що не легко досягти
То тоді чому саме сьогодні
Ми повинні розійтись?
Ви нам були світлим і лагідним миром
А часом війною були
Бо ми пропускали, втікали, не вчили
І за течією пливли
І так пролітали семестр за семестром
В тривозі за каверзних нас
І не розумієм, признатися чесно
За що Ви терпіли нас
Всі наші серця б'ють в унісоні
Що не легко досягти
То тоді чому саме сьогодні
Ми повинні розійтись?
Полум'ям палким душі зникають
Квіти у руках тримтять
Хай же чотирнадцять вогників сяють
Зігрівають Вам життя
Всі наші серця б'ють в унісоні
Що не легко досягти
То тоді чому саме сьогодні
Ми повинні розійтись?
Всі наші серця б'ють в унісоні
Що не легко досягти
То тоді чому саме сьогодні
Ми повинні розійтись?
Всі наші серця б'ють в унісоні
То тоді чому саме сьогодні
Полум'ям палким душі зникають
Квіти у руках тримтять
Хай же чотирнадцять вогників сяють
Зігрівають Вам життя
