сл. Дмитра Лазуткіна
ось і все – осінньо і безбожно
бити дзеркала – моя стихія…
падає на воду пил дорожній
холод пробігається по шиї
сонце десь у ранку на порозі
з ароматом свіжої отрути…
я зустріти янгола невзмозі
надто не стикуються маршрути
але біль наскрізний і судомний
але шал – тваринний і гарячий
я залишу кілька повідомлень…
оленятко, я також незрячий
б’юся головою головою
ти мене не чуєш бо…не чуєш
майбуття росте в мені травою
я кохаєш я телефонуєш
будь в мені назавжди будь як-небудь
як твій кіт що ластиться зміїно…
всі шляхи впинаються у небо
й рвуть мене на рівні половини
sl. Dmitry Lazutkin
that's all - autumn and ungodly
beating mirrors is my element…
road dust falls on the water
the cold runs down his neck
the sun somewhere in the morning on the doorstep
with the aroma of fresh poison…
I can't meet an angel
routes do not overlap too much
but the pain is penetrating and convulsive
but the shawl is animal and hot
I will leave a few messages…
deer, I'm also blind
I'm banging my head
you can't hear me because you can't hear me
the future grows in me with grass
I love you call
be in me forever be somehow
like your cat caressing a snake…
all paths run into the sky
and tear me in half
