Сядай, сядай, кохання моє, не поможе плакання твоє!
Штири коні й у погоні, цей плач тобі не поможе,
Будеш ти моя, зарученая!
Ой у батька в саду троянда зацвіла,
Єдиною донькою у батька була.
Але кожна троянда колючками колеться –
Вона була першою красунею в околиці.
Я міг би до неї і носа не пхати,
Але жив недалеко – через три хати.
Мене знали всі – і великі, і малі,
Бо я був перший хлопець на селі.
Я з тобою сядать не стала, я ще й батькові не дякувала!
Ой дякую я вам, тату, підмітала я вам хату,
Більше не буду, бо я уже йду!
Від дівки до дівки набридло тинятися,
Я вирішив до цієї позалицятися.
Підступний Амур пустив у серце кулю,
Я готував їй кохання, а вона мені – дулю.
Коли я казав “так”, вона казала “ні”,
Я любив “Тартак”, вона – “Фактично Самі”!
Вона цитувала пісню “Між нами ніж”,
А я пропонував: “Виходь за мене заміж!”…
Сядай, сядай, кохання моє, не поможе плакання твоє!
Штири коні й у погоні, цей плач тобі не поможе,
Будеш ти моя, зарученая!
Та хіба ж винен я, що на нашій околиці
Нашому ж богу ніхто вже не молиться.
Але як не попросиш: “Помагай боже!” –
Бог не допоможе, бог не допоможе!
Цього я не знав і не помолився,
Гарний, та дурний, до неї завалився.
Обіцяв золоті гори, але їй цього мало!
Коротше кажучи, вона мене обламала...
Я з тобою сядать не стала, я ще й неньці не дякувала!
Ой дякую я вам, ненько, що ходила чепурненько,
Більше не буду, бо я уже йду!
Я з тобою сядать не стала, я ще й сестрам не дякувала!
Ой дякую вам, сестриці, що плела я вам косиці,
Більше не буду, бо я уже йду! Сядаю, сядаю, любовь моя, не поможет плакання твое
Штыри лошади и в погоне, этот плач тебе не поможет,
Будешь ты моя, зарученая!
Ой у отца в саду роза зацвела,
Единственной дочерью у отца была.
Но каждая роза колючками колется -
Она была первой красавицей в округе.
Я мог бы к ней и нос не совать,
Но жил недалеко - через три дома.
Меня знали все - и большие, и малые,
Я был первый парень на деревне.
Я с тобой сядать не стала, я еще и отцу не благодарила!
Ой спасибо вам, папа, подметала я вам дом,
Больше не буду, потому что я уже иду!
От девушки к девушке надоело слоняться,
Я решил к этой поухаживать.
Коварный Амур пустил в сердце шар,
Я готовил ей любовь, а она мне - кукиш.
Когда я говорил "да", она говорила "нет",
Я любил "Тартак", она - "Фактически Сами"!
Она цитировала песню "Между нами нож",
А я предлагал: "Выходи за меня замуж!" ...
Сядаю, сядаю, любовь моя, не поможет плакання твое
Штыри лошади и в погоне, этот плач тебе не поможет,
Будешь ты моя, зарученая!
Разве виноват я, что на нашей окраине
Нашему же богу никто не молится.
Но как попросишь: "Помогай бог!" -
Бог не поможет, бог не поможет!
Этого я не знал и не помолился,
Красив, глупый, к ней рухнул.
Обещал золотые горы, но ей этого мало!
Короче говоря, она меня обломала ...
Я с тобой сядать не стала, я еще и мамочке не возблагодарили!
Ой спасибо вам, мама, ходившая чистенько,
Больше не буду, потому что я уже иду!
Я с тобой сядать не стала, я еще и сестрам благодарила!
Ой спасибо, сестрицы, что плела я вам цветку,
Больше не буду, потому что я уже иду! Смотрите также: | |
