24.01 Найбільше щастя, яке може бути у людини, чи іншої живої істоти — це спілкування. Що б хто не говорив, але саме до спілкування зводяться всі ті
життєві вияви, які називаються щастям. Без спілкування все втрачає сенс, і ніякі насолоди не можуть його повернути. Тому драмою завжди є все, пов'язане із невдалими спілкуваннями. А трагедією — справжнє непорозуміння. Непорозуміння
бувають дуже різні — умисні або неумисні, хвилеві і тривалі, минучі і безконечні, радикальні і компромісні. Всі вони трагічні. І полягають передовсім у протилежності бажань і намірів — це перший рівень непорозумінь. А другий поверх
складніший — коли інтереси збігаються, але різняться уявлення про світ і способи співіснування. Ще вище той рівень, коли збігається все, крім розуміння слів — означень, відтінків, наголосів, походження слова і синонімічного ряду.
Такі трагедії найприкріші і зарадити чимось у цьому випадку майже неможливо. Найсумніше, що всім здається, ніби зробили все для того, аби зрозуміти іншого і якнайбільш зрозуміло викласти себе. Залишається тоді лише смуток, докір і недовіра. Я знав одну черепаху. І знав ЇЇ господарів. І господарі, і черепаха були дуже милі й любили одне одного, стараючись зробити все, щоб всі були
задоволені і радісні. Я пам'ятаю погляд тієї черепахи, коли вона спілкувалася зі своїми власниками. Але одного разу черепаха необачно долізла до краю балкону і
безпомічно впала вниз на тротуар. Щоправда її відразу ж знайшли і забрали додому.
Виявилося, що вона жива — лише трішки надщербився панцир. Його швидко залікували, і видавалося, ніби все минулося. Але щось все ж було не так — кудись пропала радість, спочатку збайдужіла черепаха, а згодом уже як наслідок — люди.
Втратилися спілкування, контакт, розуміння. Залишилися смуток, докір і недовіра. Так вони і жили. Одного разу я довго вдивлявся черепасі в очі і все зрозумів. Вона стала іншою — падаючи, черепаха пошкодила собі мозок. До того ж безповоротно. Просто стала вар'яткою. І ми не могли знати, що зараз в її голові
— чи суцільна темрява, чи найпотужніші світла прожекторів-переслідувачів, може, вона все забула, а, може, щоночі її нестерпно боліла голова, може, її лоскотало між черепом і мозком, а, може, нервував кожен звук і запах. Ми не могли знати. Ми не могли порозумітися. Ми не могли зарадити. Не могли врятувати, бо не могли повноцінно поспілкуватися. їй, до речі, залишилося жити у нас ще 240 років. З цим, але без нас.
24,01 Самое большое счастье, которое может быть человеком или другим живым существам - это общение. То, что человек не сказал бы, но она была сокращена до общения все
жизненные проявления, называется счастье. Ни одно сообщение не имеет смысла, и никакого удовольствия не может получить его обратно. Таким образом, это всегда драма, связанная с неудачной коммуникации. Трагедия - реальное непонимание. недоразумение
очень разные - преднамеренное или непреднамеренное, волны и длинные, и бесконечные mynuchi, радикальный и компромисс. Все они трагичны. Ложь в первую очередь в оппозиции желания и намерения - первый уровень путаницы. Второй этаж
комплекс - где общие интересы, но разные представления о мире и способы сосуществования. Даже выше уровня, когда матч все, но понимание слов - определения, цвета, акценты, и происхождение слова синонимического ряда.
Такая трагедия Грустно и что-то исправить в этом случае практически невозможно. Самое печальное, что все, кажется, как это было для того, чтобы более четко понять и asmost выразить себя. Можно тогда только печаль, недоверие и упрека. Я знал одну черепаху. Я знаю его владельца. И хозяева, и черепаха были очень милы и любили друг друга, пытаясь сделать все, чтобы все было
счастливые и радостные. Я помню взгляд черепахи, когда она говорила со своими владельцами. Но однажды неосторожно черепаха dolizla к краю балкона и
упал беспомощно вниз на тротуар. Однако сразу же нашли и доставили домой.
Оказалось, что она жива - только немного nadscherbyvsya оболочки. Он исцелил быстро, и казалось, что все прошло. Но что-то все-таки не так - ушло куда-то радость на первую безразличную черепахи, а потом уже как следствие - люди.
Потеряли связи, контакт и понимание. Были печаль, недоверие и упрека. Так они жили. Однажды я смотрел глаза длинных черепах и понял. Это был другой - упал, черепаха повреждения головного мозга. Кроме того, все. Просто стать var'yatkoyu. И мы не могли знать, что в ее голове
- сплошной или темнота, это самый мощный прожектор завершающий может быть она забыла, или, может быть, каждый вечер невыносимой головной боли, может быть, это щекотно между черепом и мозгом, и, возможно, нервным каждый звуком и запах. Мы не могли знать. Мы не могли объяснить. Мы не могли помочь ему. Не удалось сохранить, потому что они не могли полноценно общаться. она, кстати, жить в нас даже 240 лет. При этом, но не нас. Смотрите также: | |
