• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.5

    Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
    Название песни: Катерина ч.5
    Дата добавления: 03.07.2016 | 01:43:47
    Просмотров: 6
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.5, а также перевод песни и видео или клип.
    Реве, стогне хуртовина,
    Котить, верне полем;
    Стоїть Катря серед поля,
    Дала сльозам волю.
    Утомилась заверюха,
    Де-де позіхає;
    Ще б плакала Катерина,
    Та сліз більш немає.
    Подивилась на дитину —
    Умите сльозою,
    Червоніє, як квіточка
    Вранці під росою.
    Усміхнулась Катерина,
    Тяжко усміхнулась:
    Коло серця — як гадина
    Чорна повернулась.
    Кругом мовчки подивилась;
    Бачить — ліс чорніє;
    А під лісом, край дороги,
    Либонь, курінь мріє.
    «Ходім, сину, смеркається;
    Коли пустять в хату,
    А не пустять, то й надворі
    Будем ночувати.
    Під хатою заночуєм,
    Сину мій Іване!
    Де ж ти будеш ночувати,
    Як мене не стане?
    З собаками, мій синочку,
    Кохайся надворі!
    Собаки злі, покусають,
    Та не заговорять,
    Не розкажуть, сміючися...
    З псами їсти й пити...
    Бідна моя головонько!
    Що мені робити?»

    Сирота-собака має свою долю,
    Має добре слово в світі сирота;
    Його б’ють і лають, закують в неволю,
    Та ніхто про матір на сміх не спита;
    А Йвася спитають, зараннє спитають,
    Не дадуть до мови дитині дожить.
    На кого собаки на улиці лають?
    Хто голий, голодний під тином сидить?
    Хто лобуря водить? Чорняві байстрята...
    Одна його доля — чорні бровенята.
    Та й тих люде заздрі не дають носить.

    IV
    Попід горою, яром, долом,
    Мов ті діди високочолі,
    Дуби з Гетьманщини стоять.
    У яру гребля, верби вряд,
    Ставок під кригою в неволі
    І ополонка — воду брать...
    Мов покотьоло червоніє,
    Крізь хмару сонце зайнялось.
    Надувся вітер; як повіє —
    Нема нічого: скрізь біліє...
    Та тілько лісом загуло.

    Реве, свище заверюха.
    По лісу завило;
    Як те море, біле поле
    Снігом покотилось.
    Вийшов з хати карбівничий,
    Щоб ліс оглядіти,
    Та де тобі! Таке лихо,
    Що не видно й світа.
    «Еге, бачу, яка фуга!
    Цур же йому з лісом!
    Піти в хату... Що там таке?
    От їх достобіса!
    Недобра їх розносила,
    Мов справді за ділом.
    Ничипоре! Дивись лишень,
    Які побілілі!»
    «Що, москалі?..» — «Де москалі?»
    «Що ти? Схаменися!»
    «Де москалі-лебедики?»
    «Та он, подивися».
    Полетіла Катерина
    І не одяглася.
    «Мабуть, добре Московщина
    В тямку їй далася!
    Бо уночі тілько й знає,
    Що москаля кличе».
    Через пеньки, заметами,
    Летить, ледве дише.
    Боса стала серед шляху,
    Втерлась рукавами.
    А москалі їй назустріч,
    Як один верхами.
    «Лихо моє! Доле моя!»
    До їх... Коли гляне —
    Попереду старший їде.
    «Любий мій Іване!
    Серце моє коханеє!
    Де ти так барився?»
    Та до його... За стремена...
    А він подивився,
    Та шпорами коня в боки.
    «Чого ж утікаєш?
    Хіба забув Катерину?
    Хіба не пізнаєш?
    Подивися, мій голубе,
    Подивись на мене —
    Я Катруся твоя люба.
    Нащо рвеш стремена?»
    А він коня поганяє,
    Нібито й не бачить.
    «Постривай же, мій голубе!
    Дивись — я не плачу.
    Ти не пізнав мене, Йване?
    Серце, подивися,
    Їй же богу, я Катруся!»
    «Дура, отвяжися!
    Возьмите прочь безумную!»
    «Боже мій! Іване!
    І ти мене покидаєш?
    А ти ж присягався!»
    «Возьмите прочь! Что ж вы стали?»
    «Кого? Мене взяти?
    За що ж, скажи, мій голубе?
    Кому хоч оддати
    Свою Катрю, що до тебе
    В садочок ходила,
    Свою Катрю, що для тебе
    Сина породила?
    Мій батечку, мій братику!
    Хоч ти не цурайся!
    Наймичкою тобі стану...
    З другою кохайся...
    З цілим світом... Я забуду,
    Що колись кохалась,
    Що од тебе сина мала,
    Покриткою стала...
    Покриткою... Який сором!
    І за що я гину!
    Покинь мене, забудь мене,
    Та не кидай сина.
    Не покинеш?.. Серце моє,
    Не втікай од мене...
    Я винесу тобі сина».
    Roars, moans blizzard,
    Roll, restore field;
    Katra stands in the field,
    Gave tears will.
    Zaveryuha tired,
    Where de yawns;
    Still crying Catherine
    And no more tears.
    Looked at the child -
    Wash tears,
    Red like flower
    In the morning when dew.
    Catherine smiled,
    Heavily smiled:
    Circle heart - like snake
    Black returned.
    Around looked silently;
    Sees - the forest is black;
    And under forest by the road,
    Probably hut dreams.
    "Come, my son, smerkayetsya;
    When allowed into the house,
    And not be allowed, even outdoors
    Let us spend the night.
    During hut zanochuyem,
    My son Ivan!
    Where will you sleep,
    How can I not be?
    With dogs, my son,
    Kohaysya outside!
    Dogs evil, bite,
    And do not speak,
    Do not tell, laughing ...
    With the dogs eat and drink ...
    My poor holovonko!
    What should I do?"

    Orphan-dog has his fate,
    It has a good word orphan in the world;
    His beaten and abused, procured captive,
    But there was the mother of errors is awake;
    And Ivas Ask zarannye Ask
    Do not give your child the language survive.
    In the street dogs who abused?
    Who naked, hungry sits under the fence?
    Who drives lazy? Dark of rape ...
    One of his fate - black brovenyata.
    And those people envy is not given.

    IV
    Under mountain ravine, beneath;
    Like those old men highbrow,
    Oaks of Hetman stand.
    In the ravine dam, willow unlikely,
    The pond under the ice in captivity
    And the hole - to draw water ...
    Like pokotolo red,
    Sun through the clouds took over.
    Sulked wind; a blow -
    There is nothing: all white ...
    And only forest town red.

    Roars, whistles zaveryuha.
    Howled through the forest;
    As the sea, white box
    Snow rolled.
    Released from house karbivnychyy,
    To ohlyadity forest,
    And where you! This disaster,
    What is not visible and the world.
    "Yeah, I see that fugue!
    Zur said to him the forest!
    Go to the house ... What is it?
    That dostobisa them!
    They carried the wrong,
    Like true for the deed.
    Nichiporov! Look left,
    What whitened! "
    "What the Russians? .." - "Where are the Russians?"
    "What are you? Shamenysya! "
    "Where the Russians, darling?"
    "And on, look."
    Catherine flew
    And not dressed.
    "Probably good Muscovy
    In tyamku it was given!
    For the night alone knows
    What Moskal call. "
    After stumps, snowdrifts,
    Flying barely breathes.
    Boss became of way
    Vterlas sleeves.
    And the Russians obliged,
    As one tops.
    "Woe me! Dole mine! "
    These ... When you look -
    Ahead of older leaves.
    "My Dear Ivan!
    My heart kohaneye!
    Where baryvsya you so? "
    And his stirrups ... For ...
    And he looked,
    And spurs his horse sideways.
    "Why did flee?
    Is Catherine forgotten?
    Do not know?
    Look, my dear,
    Look at me -
    I Katrusia your beloved.
    Why rvesh stirrups? "
    A horse he come alone,
    Supposedly not see.
    "Wait, my dear!
    Look - I'm not crying.
    You do not know me Yvane?
    Heart, look
    She also God, I Katyusha rockets! "
    "Dura, otvyazhysya!
    Vozmyte bezumnuyu so on! "
    "Oh my! Ivan!
    And thou forsake me?
    And thou swear! "
    "Vozmyte so on! What is vы become? "
    "Whom? I take?
    For what, say, my dear?
    To even oddaty
    His Katra that to you
    In the garden, go,
    His Katra that you
    Son forth?
    My my friend, my brother!
    Although you do not turn away!
    Naymychka you state ...
    With the second kohaysya ...
    With the whole world ... I forget
    What was once addicted,
    What unit you had a son,
    Pokrytkoyu become ...
    Pokrytkoyu ... What a shame!
    And for that I am perishing!
    Leave me, forget me
    And do not forsake son.
    Not fail? .. My heart,
    Do not flee from me ...
    I shall carry you a son. "

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет