• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.16

    Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
    Название песни: Гайдамаки. ч.16
    Дата добавления: 03.07.2016 | 01:42:53
    Просмотров: 2
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.16, а также перевод песни и видео или клип.
    ГУПАЛІВЩИНА

    Зійшло сонце; Україна
    Де палала, тліла,
    А де шляхта, запершися
    У будинках, мліла.
    Скрізь по селах шибениці;
    Навішано трупу —
    Тілько старших, а так шляхта —
    Купою на купі.
    На улицях, на розпуттях
    Собаки, ворони
    Гризуть шляхту, клюють очі;
    Ніхто не боронить.
    Та й нікому: осталися
    Діти та собаки —
    Жінки навіть з рогачами
    Пішли в гайдамаки.

    Отаке-то було лихо
    По всій Україні!
    Гірше пекла... А за віщо,
    За що люде гинуть?
    Того ж батька, такі ж діти —
    Жити б та брататься.
    Ні, не вміли, не хотіли,
    Треба роз’єднаться!
    Треба крові, брата крові,
    Бо заздро, що в брата
    Є в коморі і на дворі,
    І весело в хаті!
    «Уб’єм брата! Спалим хату!» —
    Сказали, і сталось.
    Все б, здається; ні, на кару
    Сироти остались.
    В сльозах росли та й виросли;
    Замучені руки
    Розв’язались — і кров за кров,
    І муки за муки!
    Болить серце, як згадаєш:
    Старих слов’ян діти
    Впились кров’ю. А хто винен?
    Ксьондзи, єзуїти.

    Мандрували гайдамаки
    Лісами, ярами,
    А за ними і Галайда
    З дрібними сльозами.
    Вже минули Воронівку,
    Вербівку; в Вільшану
    Приїхали. «Хіба спитать,
    Спитать про Оксану?
    Не спитаю, щоб не знали,
    За що пропадаю».
    А тим часом гайдамаки
    Й Вільшану минають.
    Питається у хлопчика:
    «Що, титаря вбили?»
    «Ба ні, дядьку; батько казав,
    Що його спалили
    Оті ляхи, що там лежать,
    І Оксану вкрали.
    А титаря на цвинтарі
    Вчора поховали».
    Не дослухав... «Неси, коню!»
    І поводи кинув.
    «Чом я вчора, поки не знав,
    Вчора не загинув!
    А сьогодні, коли й умру,
    З домовини встану
    Ляхів мучить. Серце моє!
    Оксано! Оксано!
    Де ти?»
    Замовк, зажурився,
    Поїхав ходою.
    Тяжко-важко сіромасі
    Боротись з нудьгою.
    Догнав своїх. Боровиків
    Вже хутір минають.
    Корчма тліє з стодолою,
    А Лейби немає,
    Усміхнувся мій Ярема,
    Тяжко усміхнувся.
    Отут, отут позавчора
    Перед жидом гнувся,
    А сьогодні... Та й жаль стало,
    Що лихо минуло.
    Гайдамаки понад яром
    З шляху повернули.
    Наганяють півпаробка.
    Хлопець у свитині
    Полатаній, у постолах;
    На плечах торбина.
    «Гей, старченя! Стривай лишень!»
    «Я не старець, пане!
    Я, як бачте, гайдамака».
    «Який же поганий!
    Відкіля ти?»
    «З Керелівки».
    «А Будища знаєш?
    І озеро коло Будищ?»
    «І озеро знаю,
    Отам воно; оцим яром
    Втрапите до його».
    «Що, сьогодня ляхів бачив?»
    «Нігде ні одного;
    А вчора було багато.
    Вінки не святили:
    Не дали ляхи прокляті.
    Зате ж їх і били,
    І я й батько святим ножем;
    А мати нездужа,
    А то й вона б».
    «Добре, хлопче.
    Ось на ж тобі, друже,
    Цей дукачик, та не згуби».
    Узяв золотого,
    Подивився: «Спасибі вам!»
    «Ну, хлопці, в дорогу!
    Та чуєте? Без гомону.
    Галайдо, за мною!
    В оцім яру є озеро
    Й ліс попід горою,
    А в лісі скарб. Як приїдем,
    То щоб кругом стали,
    Скажи хлопцям. Може, льохи
    Стерегти осталась
    Яка погань».
    Приїхали,
    Стали кругом ліса;
    Дивляться — нема нікого...
    «Ту їх достобіса!
    Які груші уродили!
    Збивайте, хлоп’ята!
    Швидче! швидче! Отак! отак!» —
    І конфедерати
    Посипалися додолу,
    Груші гнилобокі.
    Позбивали, упорались;
    Козакам нівроку,
    Найшли льохи, скарб забрали,
    У ляхів кишені
    Потрусили, та й потягли
    Карати мерзенних
    У Лисянку.
    HUPALIVSCHYNA

    The sun rose; Ukraine
    Where is raging, tlila,
    Where gentry zapershysya
    In homes melted.
    In all the villages gallows;
    Navishano troupe -
    Only older, as well Gentry -
    Heap to heap.
    On the streets, the crossroads
    Dogs, crows
    Gentry bite, peck your eyes;
    No one defends.
    Yes and no: remnant
    Children and dogs -
    Women even stag
    Gone haidamaks.

    In this way it was a disaster
    Across Ukraine!
    Worse than hell ... And in the prophetic,
    Why do men die?
    On the same father, the same children -
    To live and bratatsya.
    No, could not, would not,
    We must roz'yednatsya!
    It should be blood, blood brother,
    For jealous that his brother
    There is a barn and yard,
    And the fun at home!
    "Ub'yem brother! Burning house! "-
    Said and done.
    All would seem; No, the punishment
    Orphans abode.
    In tears grew and grew;
    Tortured hands
    Resolved - and blood for blood,
    And the meal for meal!
    It hurts the heart, a mention:
    Old Slavs children
    Vpylys blood. And who's to blame?
    Priests, Jesuits.

    traveled haidamaks
    Forests, ravines,
    And behind them and Galayda
    With small tears.
    Already passed Voronivka,
    Recruitment; in Vilshany
    Arrived. "Is asleep,
    Oksana sleep on?
    Do not ask not to know
    What is lost. "
    Meanwhile haidamaks
    And Vilshany pass.
    The question the boy:
    "What church warden was killed?"
    "Ba No, uncle; father said
    As it burned
    VTI Poles that there are,
    Oksana stolen.
    A church warden at the cemetery
    Yesterday was buried. "
    Not dosluhav ... "Carry, horse!"
    I threw the reins.
    "Why me yesterday until you know
    Yesterday died!
    Today, if I die,
    From the grave rise up
    Liakhov hurts. My heart!
    Oksana! Oksana!
    Where are you?"
    Stopped sorroweth,
    Went pace.
    Heavily-hard siromasi
    Fight boredom.
    Overtook her. Borovik
    Already farm pass.
    Barn Tavern with smoldering,
    Life And no,
    Smiled my Yarema,
    Heavily smiled.
    Here, here the day before yesterday
    Before Jew bend,
    And now ... And unfortunately become,
    That disaster has passed.
    Gaydamak over ravine
    On the way back.
    Pivparobka scolding.
    Man in svytyni
    Polataniy in sandals;
    On the shoulders of pouch.
    "Hey, starchenya! Hold the left! "
    "I'm not an old man, sir!
    I, as you know, Gaydamak. "
    "What is bad!
    Whence art thou? "
    "With Kerelivky."
    "And Budyscha know?
    And the lake Budyshche circle? "
    "I know the lake,
    It yonder; hereby ravine
    Vtrapyte to it. "
    "What the Poles saw today?"
    "Niğde none;
    And yesterday was a lot.
    Wreaths are not svyatyly:
    Do not give Poles cursed.
    But they are also beaten,
    I also holy father with a knife;
    A mother nezduzha,
    And then she would. "
    "Well, boy.
    That same for you, my friend,
    This dukachyk, but not destroy it. "
    Took the gold,
    Looked "Thank you!"
    "Well, boys, go!
    And you hear? No hubbub.
    Galayda, me!
    In truth ravine Lake
    And the forest under the mountain;
    A treasure in the woods. How to arrive
    So to round steel,
    Tell the boys. Maybe cellars
    keep ostalas
    What rubbish. "
    arrived,
    They began to circle unions;
    Look - there is no ...
    "Tu dostobisa them!
    What pears bare!
    Knock, guys!
    Faster by visiting! faster by visiting! Oh yeah! Oh yeah!" -
    And Confederates
    Showered down,
    Pears hnyloboki.
    Pozbyvaly, uporalys;
    Cossacks Nivroku,
    Cellars have found a treasure taken away,
    Poles in pocket
    Potrusyly, and dragged
    punish the vile
    In Lysyanka.

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет