***
Саме в такі дні народжується реальність,
Відчуття полегшення й свіжості…
Уяви, в світі є досконалість!
Весняні пробудження – сповнені вірності.
Уяви, ще лишилось прекрасне!
Цей запах кориці і столик на двох.
Курю мов в останнє, світло не гасне
І за спиною – крок… і ще крок…
Я відчуваю подих у спину,
І збожеволівши, тану дощем…
В обіймах твоїх всю ніч без упину…
Ще більше… Ще більше… Ще…
Руки торкаються, губи цілують,
Лінії тіла малюють казки,
Не прокидаючись – гіпнотизую…
Рухи – мов цілі…
Рухи – роки!
Вологість в повітрі множиться з дотиком!
Серце ритмічно рветься з грудей..!
Ти мій апостол! Іуда Іскаріот!
Губами таврую вигин плечей…!
І ми в невагомості, тіло з ефіру
І по-котячому гнеться спина…
Я відчуваю! Я шаленію!
Вип’ю тебе, мов келих вина!
Весняні пробудження – сповнені вірності,
Так, як ніколи, вдихаєш життя,
Ти відчуваєш поморозь свіжості,
То – квітневі серцебиття…
