я не звикла літати і проросла у квітку.
та що з цим всім тепер робити?
мій мовчазний холод на твоїй шиї.
залишає сліди.
а ти не бачиш у моїх очах нічого, крім блискучих сліз.
щось у тобі є незвичне, розриваюче зсередини. мене.
та я не злюсь, а надихаюсь.
твоїм сонцем, надто яскравим, та гірким. як кава.
досить тієї грози, що душу знову розірвала.
чого ти такий недосяжний?
пряний.
гучний.
і до біса це все, якщо ти не поруч.
до біса ті вікна, відчинені навстіж.
і цигарки, що палила одну за одною.
якщо я отут. не з тобою.
гнітить найбільше те, що тебе не існує.
а я. тебе. понад усе. ціную.
I'm not used to flying and sprouted into a flower.
and what to do with all this now?
my silent cold on your neck.
leaves traces.
and you see nothing in my eyes but shining tears.
there is something unusual about you, tearing from within. me.
but I am not angry, but I am inspired.
your sun, too bright, and bitter. like coffee.
enough of the storm that tore my soul again.
why are you so unattainable?
spicy.
loud.
and damn it all if you're not around.
to hell with those windows that are wide open.
and one cigarette after another.
if I'm here. not with you.
what oppresses you the most is that you don't exist.
and I. you. above all. appreciate.
