Біжи. Втікай, дівчинко. Тільки пам’ятай від пам’яті тобі не втекти.
Лише одне сплетіння рук. Вигин тіла. Кігті у спину - у багнюку лицем. І ти розбита вщент.
Падаєш на коліна? Падай. Але ти обов’язково повинна піднятися з них.
Ти кидаєшся у крайнощі і думаєш що одна.. але вона завжди стояла позаду тебе. Дивилася на всі твої вдачі і невдачі. Відкрий для неї себе. Тримай віру і надію у своїх тремтячих долонях.
Знову невдача.
Її голос у твоїй голові «кого ти робиш із себе?»
Кричиш – кричи. Тебе все рівно ніхто не чує. Ти назавжди залишишся у пустелі самотності, яку створила сама.
Run. Run away, girl. Just remember not to run away from memory.
Only one plexus of hands. Bending of the body. Claws in the back - in the mud face. And you are smashed to pieces.
Do you fall to your knees? Fall. But you have to get out of them.
You go to extremes and think that one ... but she was always behind you. I looked at all your successes and failures. Discover yourself for her. Hold faith and hope in your trembling palms.
Failure again.
Her voice in your head "who are you making of yourself?"
You shout - shout. Nobody hears you anyway. You will forever remain in the desert of loneliness that you created yourself.
