Щастя – ознака підшкірного смутку лише.
Сиджу на подвір’ях, слухаю душу через навушники.
Задумливо-тихо, незрушено
Вимріюю сукню, що на тобі.
Так це чи ні –
У цій надміру осінній стрільбі
Єдність – єдина мішень,
І важливі лише твої руки.
І тонни розлуки, висипані на рану
Роблять лише сильнішим, бо знаю
Що ти моя вічність
(І чую, як дощ з-під ребра періщить).
І все, що до нас видихали:
Напоями із бокалів,
Словами, що не співпали,
Тумбочками, що зламались,
Ми видихнемо так само
(Хоч спогадів завжди мало).
На фоні життя нерівностей
Ці прерії – майже час,
Що сипле з артерій світло,
Виносить на ношах вітер
І в бажанні себе подіти
Створює кращих нас.
Happiness - a sign of mourning only subcutaneous.
I sit in the courts, I listen to soul through headphones.
Thoughtfully, quiet nezrusheno
Dreams the one dress that you.
Like it or not -
This abundance autumn shooting
Unity - a single target,
And important only your hands.
And a ton of separation, poured on a wound
Do only stronger, because I know
What you are my forever
(I hear the rain from the edge Perišče).
And all that for us vydyhaly:
Drinks with glasses,
Words that do not match,
Bedside that broke,
We breathe the same
(Though memories always had).
Against the background of life inequalities
These prairies - about time
What pours from the arteries light
Bring to a stretcher wind
And you want to put yourself
Creates the best of us.
