На місячній доріжці
Зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки,
А інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата
Загиблого в бою,
А інша – немовляти,
Народжена в Раю.
І так би розминулись…
Але душа бійця
На іншу обернулась:
Знайоме щось з лиця.
Сказала: « Гей, малеча,
А нумо , хлопче , стій!
А як ім’я, до речі,
Матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти
Була як чистий сніг:
« Мене чекає мати,
Аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина -
Таке її ім’я,
Ось-ось народить сина,
А син її – то я!
Мене на Землю жити
Господь благословив,
Я маю народитись…
А ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало
Майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало:
Що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина»
Повторював ім’я …
Та це ж його дружина
Чекала немовля.
Сплили перед очима
Щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина
Й просив її руки…
Весілля і навчання,
І пристрасті потік…
Він всі її бажання
Виконував , як міг.
Усе було чудово:
Вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово,
Що родиться козак!
А потім…Сум в родині..
В країну зло прийшло.
Галини очі сині
Зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила –
Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила,
Та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині
Сказав приблизно так:
«Як друзів я покину,
Який же я козак?
Як гляну в очі сину,
Що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину
Я за спідницю втік?»
Поцілував Галину
І рушив на війну…
А потім..постріл в спину..
І запах полину….
Згадав боєць те стрімко
Й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку
Що краща буде з мам.
Пробач мені ,дитино,
Вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно
З тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба,
Як швидко ти ростеш,
А все що буде треба
В житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж , сину,
Тобі час йти в життя
А я прикрию спину
Тобі із небуття»
На місячній доріжці
Невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки,
Хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти,
В воєнний час страшний,
І щоб їх захистити
Хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці
В жіночому любов,
Життя не перерветься,
Відроджуючись знов! На лунной дорожке
Встретились две души,
Одна - к Богу пешком,
А другая - в грешный мир.
Одна - душа солдата
Погибшего в бою,
А другая - младенца,
Рожденная в Раю.
И так разминулись ...
Но душа бойца
На другую обернулась:
Знакомое что-то с лица.
Сказала: «Эй, малыш,
А ну-ка, парень, стой!
А как имя, кстати,
Матусеньки тебя? »
Душа же младенца
Была как чистый снег:
«Меня ждет мать,
Чтобы я вовремя успел ...
Говорил Господь, Галина -
Такое ее имя,
Вот-вот родит сына,
А сын ее - я!
Меня на Землю жить
Господь благословил,
Я родиться ...
А ты уже там пожил? » -
Так у бойца спросило
будущее младенец
(Оно еще знаний не достаточно:
Что это такое - Земля?)
А то боец «Галина»
Повторял имя ...
Но это же его жена
Ждала младенец.
Всплыли перед глазами
Счастливы те годы:
Как он, еще был парень
И просил ее руки ...
Свадьба и обучения,
И страсти поток ...
Он все ее желания
Выполнял, как мог.
Все было замечательно:
Беременность - хороший знак!
И он взял с женщины слово,
Что родится казак!
А потом ... Сум в семье ..
В страну зло пришло.
Галины глаза синие
Сделались как стекло.
«Не иди - она просила -
Ибо смерть гуляет там.,
Сколько уже покосила,
И ей тебя - не дам! »
И он своей жене
Сказал примерно так:
«Как друзей я брошу,
Какой же я казак?
Как гляну в глаза сыну,
Что появится в этом году?
Скажу, что в злую час
Я за юбку убежал? »
поцеловал Галину
И пошел на войну ...
А потим..пострил в спину ..
И запах полыни ....
Вспомнил боец то стремительно
И к грудному сказал:
«Ты береги Галинку
Что лучше будет из мам.
Прости меня, детка,
Вас с мамой подвел.
И буду я постоянно
С тобой с первых дней!
Смотреть с неба,
Как быстро ты растешь,
А все что будет нужно
В жизни ты сам найдешь.
Обнимемся, сын,
Тебе пора идти в жизни
А я прикрою спину
Тебе из небытия »
На лунной дорожке
Стремительный душ поток:
Одни - к Богу пешком,
Кто-то - в противоположную сторону.
Рождаются дети,
В военное время страшный,
И чтобы их защитить
Кто виноват идти в бой.
Но пока в сердце
В женском любовь,
Жизнь не прервется,
Возрождаясь снова! Смотрите также: | |
