«Ти завжди тримав при собі свою втому.
Давай, зупиняйся і засинай».
Вночі він виходив на берег з дому,
й дивився, як ніч пливе на Синай.
Прострочений паспорт без фотографії.
Іранські візи, мальтійські хрести.
І небо рухалось звідкись з Аравії
через затоку на блок-пости.
І теж дивилось на нього мабуть,
перетікаючи між споруд.
Він знав, що тут його точно не знайдуть.
Де завгодно, лише не тут.
Можуть винюхувати в повітрі
мову, дихання і сліди.
Але всі вони виморочені і нехитрі,
щоби прийти за ним сюди.
Він буде вирощувати терпіння
і прикладати собі до ран.
Буде збирати на пляжах каміння
і викидати його в океан.
Буде згадувати все, що втратив,
і забувати усе, що вмів.
Буде рибалкам давати поради,
щоранку чіпляючись до їх човнів.
Любов формує маршрути наші.
Господь стоїть із нами на пляжі.
Стоїть між сухих, як пісок, арабів.
Виловлює з хвиль дітей і крабів.
«Ты всегда держал при себе свою усталость.
Давай, останавливайся и засыпай ».
Ночью он выходил на берег из дома,
и смотрел, как ночь плывет на Синай.
Просроченный паспорт без фотографии.
Иранские визы, мальтийские кресты.
И небо двигалось откуда-то из Аравии
через залив на блок-посты.
И тоже смотрело на него пожалуй,
перетекая между сооружений.
Он знал, что здесь его точно не найдут.
Где угодно, только не здесь.
Могут вынюхивать в воздухе
язык, дыхание и следы.
Но все они виморочени и нехитрые,
чтобы прийти за ним сюда.
Он будет выращивать терпения
и прикладывать себе к ранам.
Будет собирать на пляжах камни
и выбрасывать его в океан.
Будет вспоминать все, что потерял,
и забывать все, что умел.
Будет рыбакам давать советы,
каждое утро цепляясь к их лодок.
Любовь формирует маршруты наши.
Господь стоит с нами на пляже.
Стоит между сухих, как песок, арабов.
Вылавливает из волн детей и крабов.
