1. Свій люд-прочанин по землі розсіяний, * Мов золоте зерно зібрав в долоні. * Ось Твої діти, Боже, нагодуй їх. * Зібрали жито і прийшли; * Земний наш хліб, його прийми, * Цей дар перетвори на Хліб небесний. (2р)
2. Свій люд-прочанин притули до себе, * В пустелі бо спеклись від спраги губи. * Ось Твої діти, Боже, дай їм пити. * Страждання цілої землі * Прийми в солодкому вині, * А нам дай пити Напій Твій небесний. (2р)
3. Твій люд-прочанин прославляє Тебе, * Бо Син Твій дав нам свідчення любові. * Ось Твої діти, вислухай їх, Отче. * Благословен Ти, Боже, ввік * І слава хай гримить Тобі, Великий, * Бо Ти наш Отець небесний. (2р)
1. Self-pilgrim people scattered on the ground, * Language of gold grains collected in the hand. * That thy children, O God, feed them. * Assembled rye came; * Terrestrial our bread accept it * This gift will turn into a heavenly bread. (2p)
2. Self-pilgrim people Prytula to himself * In the desert of thirst for sintered lips. * That thy children, O God; let them drink. * Suffering whole earth * Take a sweet wine, * And let us drink drink thy heavenly. (2p)
3. Your pilgrim people, I thank thee, * because Your Son has given us evidence of love. * That your children, hear their Father. * Blessed are You, God, and the glory forever * You shall roar, Big, * For thou art our Heavenly Father. (2p)
