Ще вчора нас чекав чарівний човен,
Ще вчора на осіннім лісневі зими мазок,
Ще вчора вечір був по вінця повен
Старих і добрих, як цей світ казок.
У тих казках малими політати нам птахами,
Послухати про що шепочуться зірки,
І вкрасти в вечора прозорими руками
Зароблені за день усі мідяки.
Осінь стелить нам дорогу мідяками,
І по тій дорозі забринить наш слід,
Теплий вечір і веселий тепер будуть з нами,
Забракне лиш казок старих, як світ.
А ті казки хотіли нам з тобою розказати:
Навіщо бездна так жадає ніжності води,
І нащо в темні хвилі ночі хоче так пірнати,
Лишаючи лиш відблиск, місяць молодий.
Замовкне все і тільки вітер буде шепотати,
Що більш не знайдено казок, загублених отих
І лиш осінній вечір буде ті казки обсипати
Горою непотрібних золотих.
Осінь стелить нам дорогу золотаво, |
Та по тій дорозі згубиться наш слід: |
Ти підеш на ліво, я піду на право, |
Загубляться усі казки старі, як світ. | (2)
Загубляться усі казки старі, як світ...
Загубляться усі казки... Еще вчера нас ждал волшебный лодка,
Еще вчера на осеннем лесных зимы мазок,
Еще вчера вечер был доверху полон
Старых и добрых, как этот мир сказок.
В тех сказках малыми полетать нам птицами,
Послушать о чем шепчутся звезды,
И украсть у вечера прозрачными руками
Заработанные за день все медяки.
Осень стелет нам дорогу медяками,
И по той дороге зазвенит наш след,
Теплый вечер и веселый теперь будут с нами,
Хватит лишь сказок старых, как мир.
А те сказки хотели нам с тобой рассказать:
Зачем бездна так жаждет нежности воды,
И зачем в темные волны ночи хочет так нырять,
Оставляя лишь отблеск, месяц молодой.
Умолкнет все и только ветер будет шепотаты,
Что больше не найдено сказок, утерянных тех
И лишь осенний вечер будет те сказки осыпать
Горой ненужных золотых.
Осень стелет нам дорогу золотисто, |
И по той дороге потеряется наш след: |
Ты пойдешь налево, я пойду направо, |
Потеряются все сказки старые, как мир. | (2)
Потеряются все сказки старые, как мир ...
Потеряются все сказки ... | |
