Ой вийду я на ту гору, гуляю, гуляю.
Кличе мати вечеряти, а я й не думаю. (2)
Ой вечеряй, моя мати, що ти наварила,
А я піду на той хутір, де дівчина мила. (2)
Козак іде, коня веде, в ставу напуває,
Старий батько сідло несе, коника сідлає. (2)
Стара мати обід несе, сестра насипає,
А милая в кінці столу стиха промовляє. (2)
Куди їдеш, від’їжджаєш, сизокрилий орле,
А хто ж мене, молодую, до серця пригорне? (2)
Пригортайся, моя мила, товаришу мому,
Та й не кажи тої правди, що мені самому. (2)
Ой як мені, мій миленький, правди не казати?
Вечір прийде, сумно стане, ні з ким розмовляти. (2) Oh, I'll go up that mountain, walk, walk.
My mother calls for dinner, but I don't think so. (2)
Oh, dinner, my mother, what did you cook,
And I will go to the hamlet where the girl is sweet. (2)
The Cossack goes, leads the horse, drinks in the pond,
The old father carries the saddle, the horse rides. (2)
The old mother brings lunch, the sister pours,
And the sweetheart speaks at the end of the table. (2)
Where you go, you go, blue-winged eagle,
And who will hold me, young, to heart? (2)
Cuddle, my dear, my friend,
And don't tell the truth to myself. (2)
Oh, how can I, my dear, not tell the truth?
The evening will come, it will be sad, no one to talk to. (2) | |
