Музика Олександра Пушкаренка
Слова Вадима Крищенка
Літо посміхнулось нам востаннє.
Засліпилось між облич світло ж.
Ой чому таке ясне кохання
затуляє цей осінній дощ?
Там, де зустрічались ми,
білі птахи б’ють крильми.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими.
Все життя шукатиму для тебе
перші квіти на крутих стежках.
І нехай сумує сире небо.
Сонце я знайду в твоїх очах.
Там, де зустрічались ми,
білі птахи б’ють крильми.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими.
Там, де зустрічались ми,
білі птахи б’ють крильми.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими.
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими…
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими…
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими…
Тільки, люба моя,
рано нам з тобою
повертати до зими…
