Щороку вмирає трава,
І листя з дерев облітає,
Зима прибирає права,
На все, що квітує й буяє.
І наше життя наче мить:
Прийшов і пішов і не має,
Але небуття не страшить
І смуток душі не займає.
Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.
Чого б мені справді тужить,
За чим би я справді журилась,
Адже я любити і жить
На білому світі з"явилась.
Отож, не печаль світова,
Надія мене зігріває.
Щороку вмирає трава,
Щороку нова виростає
Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.
Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи. Ежегодно умирает трава,
И листья с деревьев облетает,
Зима убирает права,
На все цветет и изобилует.
И наша жизнь как миг:
Пришел и ушел и не имеет,
Но небытие не смущает
И грусть души не занимает.
Век мне этот мир не разлюбит,
Св "памяти поля его и небеса, и воды.
Каждый день жизни то неповторимая миг,
На вечном пути, на вечном пути,
На вечном пути к счастью и свободе.
Чего бы мне действительно тоскует,
О чем бы я действительно сокрушалась,
Ведь я любить и жить
На белом свете с "явилась.
Итак, не печаль мировая,
Надежда меня согревает.
Ежегодно умирает трава,
Ежегодно новая вырастает
Век мне этот мир не разлюбит,
Св "памяти поля его и небеса, и воды.
Каждый день жизни то неповторимая миг,
На вечном пути, на вечном пути,
На вечном пути к счастью и свободе.
Век мне этот мир не разлюбит,
Св "памяти поля его и небеса, и воды.
Каждый день жизни то неповторимая миг,
На вечном пути, на вечном пути,
На вечном пути к счастью и свободе. Смотрите также: | |
