Я чув, що десь там, за лаштунками ночі,
В казковій країні тварин неполоханих,
В саду, де співають птахи неспівочі,
Знаходиться дивна кімната закоханих
Якщо в тій кімнаті лишаються двоє,
Самі, наодинці, без друзів і кривдників,
Тоді, там спиняється час, наче воїн,
Що більше не бачить собі супротивників.
- Кімната закоханих…
Там бажані гості завжди у пошані,
Ті гості, що разом, як вітер з вітрилами,
Для них у кімнаті тій чай в порцеляні,
Вино в кришталі, ще й музики із крилами,
Для них там зі стелі червінці і сотні,
Але все не так, для чужих та непроханих,
Тому вони й кажуть, сумні та самотні,
Що то все брехня, про кімнату закоханих
- Я жив у бараках, я був у палаці,
Цнотливих любив і шалених, як свято,
Я пив з охоронцями і з папараці,
Та досі не відаю, де та кімната… I heard that somewhere behind the scenes of the night,
In a fairyland of fearless animals,
In the garden, where the birds sing,
There is a strange room of lovers
If there are two left in that room,
Alone, alone, without friends and abusers,
Then, time stops there, like a warrior,
That no longer sees its opponents.
- Valentine's room…
There are welcome guests always in honor,
Those guests who together, like the wind with the sails,
For them in the room that tea in porcelain,
Wine in crystal, also music with wings,
For them there are ceilings and hundreds,
But all is not so, for strangers and the uninvited,
That is why they say, sad and lonely,
What a lie, about the room of lovers
- I lived in barracks, I was in the palace,
Chaste loved and mad as a holiday,
I drank with the guards and the paparazzi,
But I still don't know where that room is… Смотрите также: | |
