Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла -
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
„Гуцулко Ксеню,
Я Тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар."
Пролетіло жарке літо,
Гуцул іншу любить скрито,
А гуцулку синьооку
В ніч останню він прощав.
„Гуцулко Ксеню,
Я Тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар."
Черемоша грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині,
Сумні пісню завивав: The dark night covered the mountain,
Polonyna flooded the whole,
And in it the figure of snow-white -
Hutsul recognized Xenia in her.
"Hutsulko Ksenia,
I'm on the trembita,
Only one in the whole world
I'll tell you about love.
The soul suffers,
The sound of a trembita is heard,
And what the heart loves,
Because it's hot, like heat. "
A hot summer has flown by,
Hutsul loves another secretly,
A blue-eyed hutsul
On the last night he forgave.
"Hutsulko Ksenia,
I'm on the trembita,
Only one in the whole world
I will tell about my regret.
The soul suffers,
The sound of a trembita is heard,
And what the heart loves,
Because it's hot, like heat. "
Cheremosh played the waves,
Blue eyes were sad,
Only the wind on the pine,
Sad song howled: | |
