Бувають ж такі жінки...
Виворіт серця у них рясно вкритий зернами гранату.
Вони лишають після себе осад.
Липкий на дотик і на смак-гіркий.
Кожна з них приходить до тебе налякана, голодна,
боса...
І приносить в долонях заряджений болем атом.
Мовляв, тепер саме тобі доведеться про неї дбати.
Бувають ж такі жінки, яких за свою бездоганно
манірну суть номінують на Оскар.
Вони заливають тобі у вуха лицемірну ртуть
і ти сохнеш, виснажуєшся, наче кратер.
Але колись з'явиться чудова нагода і тобі таки
натякнуть, що тут ти всього лиш гість.
Тимчасовий, обмежений, зайвий.
Пісок заб'ється між пальців ніг, небо заступлять розлогі,
розбещені вітром пальми.
Ти зникнеш десь на початку Німеччини затертою
у долонях поемою Ґете.
...чи зім'ятою пачкою червоного Мальборо по магістралі.
Ти ж хороший. Носиш з собою контрацептиви та заправляєш
у джинси светр.Ти надто добрий...І тому-неактуальний.
Бувають ж такі жінки, свідомість яких обділена гальмами.
Які словами, наче королівські кобри, жалять.
Їм до лампочки твоя любов та хоробрість.
Їхня совість закінчується за дверима спальні.
Бывают же такие женщины ...
Изнанка сердца у них обильно покрытый зернами граната.
Они оставляют после себя осадок.
Липкий на ощупь и на вкус-горький.
Каждая из них приходит к тебе напугана, голодная,
босса ...
И приносит в ладонях заряженный болью атом.
Мол, теперь именно тебе придется о ней заботиться.
Бывают же такие женщины, которых за свою безупречно
чопорную суть номинируют на Оскар.
Они заливают тебе в уши лицемерную ртуть
и ты сохнешь, виснажуешся, как кратер.
Но когда появится прекрасная возможность и тебе же
намекнут, что здесь ты всего лишь гость.
Временный ограничен, лишний.
Песок забьется между пальцев ног, небо заменят пространные,
распущены ветром пальмы.
Ты исчезнешь еще в начале Германии затертой
в ладонях поэмой Гете.
... или скомканной пачкой красного Мальборо по магистрали.
Ты хороший. Носишь с собой контрацептивы и заправляешь
в джинсы светр.Ты слишком добрый ... И потому-неактуален.
Бывают же такие женщины, сознание которых обделена тормозами.
Какие словам, как королевские кобры, жалят.
Им до лампочки твоя любовь и храбрость.
Их совесть заканчивается за дверью спальни.
