І знов акація цвіте, і теплий вітер горне віти,
Я пригортаюся до світу, цілую літо золоте.
Душа спочине від тривог, де без провини жде спокута,
Мій краю, щемні мої пута, мій біль і щастя, гріх і Бог.
Приспів:
Додому їду на добре слово, до щирих друзів обов’язково,
Де все так ясно і зрозуміло, де чорне – чорне, а біле – біле.
Додому, додому, додому на добре слово,
Додому, додому, додому, додому...
Над Україною пора, яка ніде така не знана,
А те, що діється із нами, ні слів не просить, ні пера.
Красою зраненому знов це диво буде довго сниться,
Як половіючій пшениці вітрець шепоче про любов.
Приспів (2) И снова акация цветет, и теплый ветер горне ветви,
Я пригортаюся к миру, целую лето золотое.
Душа отдохнет от тревог, где без вины ждет искупление,
Мой края, щемящие мои путы, моя боль и счастье, грех и Бог.
припев:
Домой еду на доброе слово, к искренних друзей обязательно,
Где все так ясно и понятно, где черное - черное, а белое - белое.
Домой, домой, домой на доброе слово,
Домой, домой, домой, домой ...
Над Украиной пора, которая нигде себе не известна,
А то, что происходит с нами, ни слова не просит, ни пера.
Красотой израненном снова это чудо будет долго снится,
Как половиючий пшеницы ветерок шепчет о любви.
Припев (2) Смотрите также: | |
