...Крізь скрегіт мечів
Та плями ворожої крові;
Крізь полум’я бою
Та поранених стогін -
Скинь примару, зупинись!
Бо ти вже мертвий, воїн!..
Отямся й зброю опусти
Стомленою рукою;
Озирнись! -
Валькірії вже за тобою!
А поле вкривають ворожі трупи,
Налякані очі їх - воронам їжа.
Чуєш? - ріг гуде... тебе зве!
Й тиша... тиша...
Не б’ється твоє серце,
Бо крові в жилах не лишилось...
Бліде обличчя...
Але життя посмерті не спинилось!
Ти міст пройшов й відкрились брами
До залу зі списів та щитів...
Своєю зброєю ти зміцниш його стіни
До дня важливішої з битв.
Дивись! - встають з-за лав могутні вої
Та келихи свої підносять вгору...
Ось - пращури твої тебе впізнали.
Ось - Одноокий зве до свого столу.
Запрошують зайняти своє місце,
Бо честь тобі була за життя дорожче.
Ходи до них, хоробрий білий Воїн!
(Дух - сталь, міць - полум’я, лють - вовча).
... Сквозь скрежет мечей
И пятна вражеской крови
Сквозь пламя боя
И раненых стон -
Сбрось призрак, остановись!
Ты уже мертв, воин! ..
Опомнись и оружие опусти
Утомленной рукой;
Оглянись! -
Валькирии уже за тобой!
А поле покрывают враждебные трупы,
Испуганные глаза их - воронам пища.
Слышишь? - угол гудит ... тебя зовет!
И тишина ... тишина ...
Не бьется твое сердце,
Потому крови в жилах не осталось ...
Бледное лицо ...
Но жизнь по смерти НЕ остановилось!
Ти городов прошел и открылись ворота
В зал со копий и щитов ...
Оружием ты управишь его стены
Ко дню важной из битв.
Смотри! - встают из-за рядов мощные вой
И бокалы свои преподносят вверх ...
Вот - предки твои тебя узнали.
Вот - Одноглазый зовет к своему столу.
Приглашают занять свое место,
Потому честь тебе была при жизни дороже.
Иди к ним, храбрый белый Воин!
(Дух - сталь, мощь - пламя, ярость - волчья).
