Мандрував хтось краями Та зіткнувсь із стіною, Та й пробив головов Так, що бризнула кров В синє небо зірками. Славно, їй-богу, Ті зірки запалали І тоді мені батько сказали, Щоб я вже збирався в дорогу. Славна дорога Пролягала лугами. Я йшов і шукав Хто був смерть, А тепер кого братом назвали. А він тихо стояв За моїми плечима. Він спокійно стояв І дивився на мене Скляними очима. А за горою в гаю Виднілася рідна стріха, Стріха ховала тихо Гверову сталь. Я ж на прохання мами Ішов з чистими руками, Та в серці моєму лунко Співав Nаhtingal! Дай мені руку, Кличе славна дорога. Ми підемо по ній У навколишній світ Під проводом Бога. Та той брат лиш стояв На суцвітті калини, Його пальці судомно стискали Тіло моєї дитини. А за горою в гаю Виднілася рідна стріха. Стріха ховала тихо Гверову сталь. Я ж на прохання мами Ішов з чистими руками, Та серце моє ущент Розривав Nаhtingal!
Путешествовал кто краями и врезался со стеной, да и пробил головов Так, что брызнула кровь В синее небо звездами. Славно, право, Те звезды зажглись И тогда мне отец сказали, чтобы я уже собирался в дорогу. Славная дорога пролегала лугами. Я шел и искал Кто был смерть, а теперь кого братом назвали. А он тихо стоял За моими плечами. Он спокойно стоял и смотрел на меня стеклянными глазами. А за горой в лесу виднелась родная крыша, Крыша прятала тихо Гверову сталь. Я по просьбе мамы Шел с чистыми руками, Но в сердце моем звонко пел Nаhtingal! Дай мне руку, Зовет славная дорога. Мы пойдем по ней в окружающий мир Под руководством Бога. И тот брат лишь стоял на соцветии калины, его пальцы судорожно сжимали Тело моего ребенка. А за горой в лесу виднелась родная крыша. Крыша прятала тихо Гверову сталь. Я по просьбе мамы Шел с чистыми руками, Но сердце мое вдребезги разрывал Nаhtingal!
