Не приїхали у місто
фура з хлібом і артисты.
Сталось нібы не навмысно
як на мисто рветься ї крапля вниз
І ні хліба, ні видовищ,
І нічього не воротиш.
Всі слідкують, що говориш.
Як що вмовиш - не чепай куліс
Не пришлі у місто
Фура і артисти
Жовті видання поширюють плюткі.
Розіграють драму
під ранкову каву,
Співчуваючи належно поміж тим.
А насправді варто
зрозуміти правду -
все, що сталося, лишаеться без змін.
І в антрактє ніби
висточає хліба,
Та на сцену виїіде вже не він
А ти все кликав на каву,
А я усе не заходив.
То не здоровье, то справи -
Якісь причини знаходив.
Потім довго не вірив,
В житті вселякє буває,
Коли сказалі в новинах,
Що тебе більше не має.
І всі розмови захоплєнні,
Спільни плани не здійснєни.
Печалью затоплени,
Заспівани піснями.
Дні колись таки сонєчні,
Сумні і потомлені
Знову муляють болючі
В серці рани обновлені.
Не пришлі у місто
Фура і артисти
Жовті видання поширюють плюткі.
Розіграють драму
під ранкову каву,
Співчуваючи належно поміж тим.
А насправді варто
зрозуміти правду -
Те, що сталося, лишаеться без змін.
І в антрактє ніби
висточає хліба,
Та на сцену виїіде вже не він
Несподівано прозріли всі навкруг, (всі несподівано прозріли)
кожен тобі брат і кожен друг (і кожен тобі брат адразу і кожен друг)
Несподівано (та вже як є) та вже як є,
Ти залишав кожному своє (і залішать кожному...своє)