Не знаючи щастя, зігнувшись від болю
я зможу на завжди лишитись з тобою
не грати у щастя, а жити, любити
кохання великогго не зупинити.
Застужений смутком, надіюсь на чудо,
шукаючи поглядом все те що забуто.
Спитай себе чому я твій, згадай усе, що можем ми
згадай же люба щасливу мить,
згорівши заживо не припиняй любить.
Пройшовши крізь щастя, закінчити горем
ми просто не зможем, собі допоможем
забути про смуток, згадати про щастя
з тобою я буду як небо прозорим.
Застужений смутком, надіюсь на чудо,
шукаючи поглядом все те що забуто.
Спитай себе чому я твій, згадай усе, що можем ми
згадай же люба щасливу мить,
згорівши заживо не припиняй любить.
Так душе з середини, хоч зовні я вільний,
та серце моє з тобою віднині, керує всім тілом
такя тягне до тебе, щоб злитись з тобою, мені дорогою. Не зная счастья, согнувшись от боли
я смогу навсегда остаться с тобой
не играть в счастье, а жить, любить
любовь великогго не остановить.
Застужений грустью, надеюсь на чудо,
ища взглядом все то, что забыто.
Спроси себя почему я твой, вспомни все, что можем мы
вспомни дорогая счастливый миг,
сгорев заживо не прекращает любит.
Пройдя сквозь счастью, закончить горем
мы просто не сможем, себе на помощь
забыть о грусти, вспомнить о счастье
с тобой я буду как небо прозрачным.
Застужений грустью, надеюсь на чудо,
ища взглядом все то, что забыто.
Спроси себя почему я твой, вспомни все, что можем мы
вспомни дорогая счастливый миг,
сгорев заживо не прекращает любит.
Так душа изнутри, хотя внешне я свободен,
и сердце мое с тобой отныне, управляет всем телом
такя тянет к тебе, чтобы слиться с тобой, мне дорогой. | |
