Добрий день!
Добрий день шановні пані та панове,
Зараз я розкажу вам дещо нове.
Про те, як я вчуся, про те, як гуляю,
Іншим людям жити заважаю.
Допомагаю старшим і молодшим за себе,
Кожному, хто відчуває в мені потребу.
Отож сядьте зручно і слухайте мене,
І тоді біда вас точно не мине.
Одного разу прийшов я в ліцей,
Повчитись, повеселитись, провідати людей.
І тільки я пройшов мимо дверей,
Як чую ,хтось з заді кричить мені: “Гей!”
Добрий день, Надія Павлівно!
Напевне щось я роблю неправильно?
Отож бо, ти прийшов без ділового!
За два роки можна навчити й малого.
Я вибачаюсь... Я більше не буду...
Я думав... Я не знав... Я більше не забуду.
Буду добре вчитись, на дівчат не дивитись,
Ні з ким не сваритись, з ворогами миритись.
Чесно кажу, я вам не брешу!
Без піджака сюди я більше не зайду!
Прикольно! Пронесло, іду я далі,
“Цьомки-бомки” в актовому залі:
“Привіт Леся! Привіт Галя!
Привіт Ліда! Привіт Наталя!”
Всіх побачив, зі всіма привітався,
І тут дзвіночок про себе нагадався.
Всі неквапливо ідуть на урок,
І вхід в ліцей закрили на замок.
До речі хтось знає, що в нас за пара?
Що!? Економіка!? За що така кара?
Будуть питати!? Я ж нічого не знаю!
Розкажіть мені щось, я вас благаю!
Добрий день, Роман Ярославович!
Як справи, настрій? Прекрасний! Чудово!
Фронтальне опитування!? Халепа! Знову
Прийдеться сидіти цілий день вдома.
Сидимо, втикаєм, на вирок чекаєм,
Всі все добре прекрасно знаєм.
І тут нарешті продзвенів дзвінок,
Яке щастя, закінчився урок!
А що в нас дальше? Історія-я-я!
Я піду в їдальню, наїмся згоря-я
Як так можна, це ж просто знущання!
Ні, не знущання, а просто навчання.
З вечора до рання, тільки навчання,
А після ліцею зразу ж кохання.
Ой, що це я? Я зовсім не про те!
Навчання для мене саме головне!
Історичний диктант на нас всіх чекає.
Капець всім тим, хто нічого не знає!
Всі, всі вчать, конспекти читають,
Але всеодно нічого не запам’ятають.
А я тільки ходжу і заважаю всім,
Зараз прийде вчитель, ось до речі він.
Степан Богданович, добрий день!
Який чудовий ранок! Дзень-дзень-дзелень!,
І навіщо я приперся сьогодні в ліцей,
Спав би зараз вдома і не нервував людей.
Як так можна, ні я б не зміг!
Через два, три дні я б сюди прибіг.
Біг, біг, не біг, а летів.
Мені здається я все розповів.
Тільки що, ви прослухали про те,
Як наш ліцей живе і цвіте.
З вами були Влад і Руслан,
Щастя і здоров’я бажаємо всім вам!
Добрый день!
Добрый день, дамы и господа,
Теперь я расскажу вам кое-что новое.
О том, как я узнаю, как ходить,
Еще мешает людям жить.
Помогая старше и моложе, чем они сами,
Любой, кто чувствует, что мне нужно.
Так сидеть сложа руки и слушать меня;
И тогда проблема просто не проходят.
После того, как я пришел в школу,
Учитесь, получайте удовольствие, чтобы посетить человек.
И когда я проходил мимо двери,
Как я слышал, кто-то кричал зад со мной, «Эй!»
Дорогая Надежда Павловна!
Возможно, что-то я делаю неправильно?
Так что для вас это не дело!
В течение двух лет можно научить и мало.
Мне очень жаль ... Я не буду ...
Я думал ... я не знаю ... Я не забуду.
Я учусь хорошо, девочки не смотреть
Не одна ссоры, помириться с врагами.
Честно сказать, я не буду врать!
Нет куртки здесь я не получаю на!
Прохладный! Проведенный, я иду дальше,
«Bomky-целуется» в зале:
«Привет Лео! Привет Галь!
Лида Привет! Привет Натали! "
Все видели со всем привет,
И тогда колокол nahadavsya о себе.
Все медленно идти в класс,
И вход в Лицей закрыт на замок.
Кстати кто-нибудь знает, что у нас есть для пары?
Что!? Экономика !? Какое наказание?
Они будут спрашивать!? Я не знаю!
Скажи мне что-нибудь, я вас умоляю!
Здравствуйте, Роман Ya!
Как настроение? Красивый! Прекрасно!
Фронтальная опрос !? Беда! Снова
Придется сидеть весь день дома.
Сидя, застрял, ожидая приговора,
Все это хорошо, конечно, хорошо знают.
И, наконец, раздался звонок
Как повезло окончание урока!
Что мы имеем следующий? История-я-я!
Я иду в столовую, я nayimsya ТОП-
Как это возможно, это просто издевательство!
Нет, не запугивает, а только учусь.
С раннего вечера только тренировки,
После Лицея сразу любовь.
О, что я делаю? Я не так!
Научи меня самое главное!
Исторический диктант нас все ожидания.
Капец всех тех, кто не знает!
Все, все учат чтению нот,
Но в любом случае, не помню.
Я просто иду и мешать всем,
Теперь приходит учитель, что так оно и есть.
Степан Богданович, добрый день!
Какое прекрасное утро! Дин-ding- !, dzelen
И почему я теперь prypersya в средней школе,
Я спал, как дома, так и не нервные люди.
Как я могу, или я не смог бы!
Через два или три дня, я бы пришел сюда.
Бег, бег трусцой, не работает, и летать.
Я думаю, что я сказал.
Только то, что вы слышали о
В нашей жизни лицеистов и блюмов.
Так как вы были Влад и Руслан
Счастье и желаю вам здоровья! | |
