Безсила, як хмара після грози...
Живою тінню проходжу повз стіни.
Занадто різко хитнулися терези -
І я не встигла нічого вдіяти.
Холодна кава сумує за поцілунками,
Залишена на столі, бо занадто п"янка...
Душа повертається, дзвонячи обладунками -
Не врятували, бо сталь - занадто м"яка.
Ледь живою верталась з бою... -
Час об мене зломив свій меч!
Після буденної марноти більш не хотілось болю,
Що терпким світлом блискавки пронизував ніч.
Я вижила після стріл, змочених ув отруту, -
Спасибі вітру, що допоміг!
І світла безпам"ять розуму,
Що мужньо за себе поліг!..
Три з половиною чашки вечора,
Дві жмені зірок перед сном...
Я могла б не надати значення,
Та в сни мої ти приходиш знов!..
28.07.11 00.27
Бессильна, как облако после грозы ...
Живой тенью прохожу мимо стены.
Слишком резко качнулись весы -
И я не успела ничего сделать.
Холодный кофе скучает по поцелуями,
Оставленная на столе, потому что слишком п "Каменка ...
Душа возвращается, звоня доспехами -
Не спасли, потому что сталь - слишком м "какая.
Едва живой возвращалась из боя ... -
Время об меня сломил свой меч!
После будничной суеты более не хотелось боли,
Что терпким светом молнии пронизывал ночь.
Я выжила после стрел, смоченных заключенных яд, -
Спасибо ветра, который помог!
И света безо "Пять ума,
Мужественно за себя пал! ..
Три с половиной чашки вечера,
Две горсти звезд перед сном ...
Я могла бы не придать значение,
И в сны мои ты приходишь снова! ..
28.07.11 00.27
