Вітер віє по долині,
лежить вояк на купині.
Накрив очі китайкою
червоною.
Ані труни, ані ями,
ані вітця, ані мами.
Ані йому задзвонити,
ані йому затужити.
Дзвонять коні копитами,
а вояки острогами.
Летить ворон з чужих сторон.
Чорна рілля зорана, заорана!
Кулями, гей, гей, всіяна!
Білим тілом зволочена
і кров’ю сполощена.
На могилу усідає,
Йому очі випиває,
ходить мати, гукаючи,
свого сина шукаючи.
— Скажи мені, ворон милий,
чи мій синок іще білий?
Чи ще оченьки ясненькі,
а чи уста рум'яненькі?
— Очі його побіліли,
Тіло чорним погоріло,
на обличчя присідаю,
очі йому випиваю.
Чорна рілля зорана, заорана!
Кулями, гей, гей, всіяна!
Білим тілом зволочена
і кров’ю сполощена.
Українська народна дума Wind blows through the valley,
soldier lies on the mound.
Covered eyes Gudulu
red.
Neither the tomb, nor the pit
neither Father nor mother.
Neither he zadzvonyty,
or it zatuzhyty.
Bells horse hooves,
soldiers and prison.
Crow flies from foreign parties.
Black arable land plowed, plowed!
Balls, hey, hey, is dotted!
White body zvolochena
spoloschena and blood.
At the grave usidaye,
His eyes Drink,
walking mother, crying,
looking for his son.
- Tell me, dear crow,
or my son still white?
Is it still ochenky yasnenki,
rather rum'yanenki mouth?
- His eyes turned white,
The body burned black,
to face squat,
his eyes drink.
Black arable land plowed, plowed!
Balls, hey, hey, is dotted!
White body zvolochena
spoloschena and blood.
Ukrainian People's Council Смотрите также: | |
