Коли сльози Фенікса
Не заліковують рани
Коли серце тремтить,
А виглядаєш незламним
Коли лице веселе,
а на душі погано
Тоді в тишині
ти чуєш чорне сопрано
А скільки слідів
За нами вітер замів
Чорне сопрано
неначе ангельський спів
Він кричить в повний голос
Або на вуха шепче
Лицимірний погляд
Який здається безпечним
Яка б по житті
Небула людина чесна
Їй важко заспівати
без супроводу оркестра
Якщо ти - процес створіння
І одна в житті навичка
Тобою легко керує
деригенська паличка
Коли співаєш в такт
Кимось написані ноти
Памятай співучий рід
І насправді хто ти
Думав буде добре
А чомусь знову погано
А як солодко звучало
Чорне сопрано
Коли просиш дерегента
Звернути увагу
Коли вимагаєш битви
А нечуєш переваги
Тоді знаєш
Як суперечити долі
Бо тільки тої волі
Що крикнути в полі
І от коли прагнеш
Душу зберегти
Тоді її ти втратиш
Раз і назавжди
А якщо втратиш душу
І з щирим серцем
Тоді тобі відкриється
Царство небесне
Все занадто прекрасне
А тобі знову замало
І дуже нехочеться
Чорного сопрано
І знову дві дороги
І знову смуток і жаль
Так то тоді співає
Білосніжний Альф
На серці кожного буде погано
Доки звучатиме чорне сопрано
Льється мелодія і литимиться доти
Поки по житті у нас розписані ноти
