МІЙ ДІД
Мій дід був з польських переселенців,
на старості слухав завжди радіо і голосно говорив,
вважав себе наполовину волиняком, наполовину лемком,
і просто доживав своєї пори.
В останні років десять, як померла бабця,
він не запарювався про майбутнє завтра більше:
роздав город, худобу і навіть вивіз Барсіка —
собаку що по ночах вив на місяць.
Мій дід був з польських переселенців
і жив, по правді, так, як йому вдавалося,
та грудневої ночі два алкаша прийшли до нього вибивати пенсію,
шарпали старого, поламали палицю.
А за два дні очі його застигли.
Вітрогон саморобний ганяв повітря у холодній хаті.
Мєнти з молодою лікаркою приїхали під вечір, коли не було надворі видно,
щоб констатувати «смерть і серцеву недостатність».
Втрати, як вода в океані, якої стає все менше,
ріка Стікс, що тече кудись безупинно.
Мій дід був з польських переселенців,
і слухав завжди «На могилі моїй посадіть яворину…».
2013
#Метрополь
© matevoshchuk
