Сиджу я край віконечка,
На зорі споглядаю,
Сиджу я край віконечка,
Та й так собі гадаю.
Чи прийдеш, милий, ти, чи ні,
Що часто так мені снишся? -
Підходжу ближче до вікна,
А ти стоїш, смієшся.
Ага, мила! Ага, мила!
Як тяжко виглядати,
Личко твоє помарніло,
Красоньки не пізнати.
Так дай, мила, уста свої,
Нехай ще раз поцілую,
Серце моє горить вогнем, (2)
Любов до тебе я чую.
Любов-кохання, мов той цвіт,
Що зрання розцвітає,
Як той метелик, що на весні,
Що високо літає.
Тож бережіть серця свої,
Щоб не кохалися зрання,
Бо відцвітуть сади навесні,- (2)
Не вернеться кохання. I sit end to the window,
In contemplating the stars,
I sit end to the window,
And I think so myself.
Do come, dear, you or not,
As often as I snyshsya? -
I approach closer to the window,
And you're standing, laughing.
Oh, dear! Oh, dear!
How hard look
Licko your pomarnilo,
Krasonky not know.
So give, sweet, mouth,
Let kiss again,
My heart is burning with fire, (2)
Love to you I hear.
Love-love, like a flower,
What zrannya blooms,
As a butterfly that spring,
What is flying high.
So keep your hearts,
To kohalysya zrannya,
For vidtsvitut gardens in the spring, - (2)
Do not return the love. Смотрите также: | |
