Прийде день, і ти повернешься,
Щоби знову звикати до тиші.
І твоє затиснуте тривогами сердце
Буде вчитись по-мирному битись.
І наново все починати,
І наново вірити в світло,
І долю свою не чекати,
А повернутись, та жити.
Прийде день, і ти повернешься.
Всі, хто волі твоєї не мали,
Всі хто думав, що його ця війна не торкнеться,
Або осторонь просто чекали -
Будуть тихо ховати свій погляд,
За свою недалекість й невіру…
Або за те, що як вітер у полі,
В зраді до землі своїй жили.
Прийде день, і ти повернешься
На докору містам за байдужість,
За свята, в час коли кров ллється,
За їх зверхність, за їх скупість.
Наче поруч війна не лютує,
По корчмах не стихають гуляння.
Крові дітей, сліз старих не існує
І життя за дурне не зникає…
Прийде день, і ти повернешься,
Вірю я і за віру ратую,
Що твоє по-людськи сильне серце.
Нас від люті, для Бога врятує.
А сила ходитиме поряд
Із тобою, бо то – Україна.
І вона буде дійсно святою,
І тоді буде дійсно єдина
У той день, коли ти повернешся.
