Стрибок...
В ковток...
Думок, що повертають у реальність,
Хочеш знов оминути.
Стоїш...
Ось тут...
На цьому місці, До нього ти прикутий,
Пора із відси утікати.
Ти знову чуєш стук у двері ...!!!
Тебе там кличе твоя,
Твоя власна паранойя.
Стукає, ти відкриваєш
І разом з нею утікаєш.
А потім доганяє розум,
Він тобі вмикає мозок.
Ти благаєш не вертатися назад,
Бо так не можна далі жити...
Твій пістолет...
Замовк...
Біля мої скроні на готові
Так просто, лише дев'ять грамів.
Давай...
Стріляй...
Вмирать ніколи не буває рано
Але страх тебе тримає
Ти знову чуєш стук у двері ...!!!
Тебе там кличе твоя,
Твоя власна паранойя.
Стукає, ти відкриваєш
І разом з нею утікаєш.
А потім доганяє розум,
Він тобі вмикає мозок.
Ти благаєш не вертатися назад,
Бо так не можна далі жити...
Ти знову чуєш стук у двері ...!!!
Jump...
In a breath ...
Ideas that turn into reality
Want to skip again.
Standing ...
Here ...
At this point, you're chained to him,
From here it's time to flee from.
You again hear a knock at the door ... !!!
You call it yours,
Your own paranoia.
Knock, you open the
And with her flee.
And then catches the mind,
It turns you brain.
You pleads no turning back,
For so you can not go on living ...
Your gun ...
Silent ...
At the temple in my ready
So simple, only nine grams.
Come on ...
Shoot ...
Vmyrat never too early
But fear holds you
You again hear a knock at the door ... !!!
You call it yours,
Your own paranoia.
Knock, you open the
And with her flee.
And then catches the mind,
It turns you brain.
You pleads no turning back,
For so you can not go on living ...
You again hear a knock at the door ... !!!
