(Святослав Гординський "Бодлер", 1933)
Гримасою нудьги скривилися уста,
Всі хвилі поривань розбилися об скелі,
Лишився тільки смак: безмежжя й пустота,
Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих.
Вночі, коли важка, нестерпна темнота
Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі,
В обіймах лиш одна коханка – самота,
В розбитої душі обідранім готелі.
Вона нашіптує і мучить брязком барв,
Повій і демонів, скривавлених примар
І Мах спокусливих відьомським стилем Гойї;
І він, підвівши зір з-під хмурого чола,
Пірнав у вічний вир людських несупокоїв
В'язати китиці з кошмарних квітів зла.
[English translation:]
Lips are twisted with a grimace of boredom,
All the waves of rushes are crashed on rocks,
There was left only a taste: infinity and emptiness
Though a bitter glass of luxury is drunk completely.
At night, when hard, unbearable darkness
Like shaggy black dog walks around the bed,
In the embraces there are only one woman - the loneliness
In the tattered hotel of broken soul.
She whispers and torments with a rattles of colours,
Prostitutes and demons, bloody ghosts
And seductive majos in witch style of Goya;
And he, having lifted a sight from under gloomy forehead,
Dived into the eternal vortex of human unrests
To create bouquets with flowers of nightmarish evil. (Святослав Гординский "Бодлер", 1933)
Гримасой скуки скривились губы,
Все волны порывов разбились о скалы,
Остался только вкус: бесконечность и пустота,
Хотя выпито отказа горький роскоши бокал.
Ночью, когда тяжелая, невыносимая темнота
Лохматым черным псом снует вкруг постели,
В объятиях лишь одна любовница - одиночество,
В разбитой души ободранной гостинице.
Она нашептывает и мучает брязком красок,
Проституток и демонов, окровавленных призраков
И Мах соблазнительных ведьмовским стилем Гойи;
И он, подняв зрение из-под хмурого лица,
Нырял в вечный водоворот человеческих несупокоив
Вязать кисти с кошмарных цветов зла.
[English translation:]
Lips are twisted with a grimace of boredom,
All the waves of rushes are crashed on rocks,
There was left only a taste: infinity and emptiness
Though a bitter glass of luxury is drunk completely.
At night, when hard, unbearable darkness
Like shaggy black dog walks around the bed,
In the embraces there are only one woman - the loneliness
In the tattered hotel of broken soul.
She whispers and torments with a rattles of colours,
Prostitutes and demons, bloody ghosts
And seductive majos in witch style of Goya;
And he, having lifted a sight from under gloomy forehead,
Dived into the eternal vortex of human unrests
To create bouquets with flowers of nightmarish evil. Смотрите также: | |
