Кожного із нас
Досі тримають в кайданах,
Витрясаючи порох,
Шукаючи відповідь в наших ранах.
На тлі неба,
Що втратило обриси віри
Ми механізм сили
Без часу і дозволу, щоб бути сірим.
Раби часу, ситуацій, системи,
Раби віри і вчорашньої ночі.
Ми не полишаємо надії
Колись таки відкрити зашиті очі...
Під мокрими дахами
Сухі голови, залишки втіхи.
Ми вибиваємо зуби стінам,
Не хвилюючись про ці гнилі стріхи.
Іржавими пальцями
Ми останні вої
Мануфактур і фабрик.
Пацифісти, виробники зброї.
Раби часу, ситуацій, системи,
Раби віри і вчорашньої ночі.
Ми не полишаємо надії
Колись таки відкрити зашиті очі...
З очами на викоті,
Ми віримо в ідеали і збіги,
Задані схеми шляху на сонце,
Відкриті вікна крізь закриті повіки.
Інтервали забігу
Занадто короткі, щоб бути.
Ми продовжуємо виживати
Шлях в майбутнє намагаючись все забути.
Раби часу, ситуацій, системи,
Раби віри і вчорашньої ночі.
Ми не полишаємо надії
Колись таки відкрити зашиті очі...
