Сиджу на підвіконні дивлячися в небуття,
Кава гріє руки, та в в сердці холодно- тебе поруч нема.
Чому навіщо, такий сценарій написали,
Невже ті боги не знали,
Те, як сильно тебе я люблю,
Що лише про тебе мрію, та тобою живу…
Навіщо відстань цю створили?!
Можливо для того щоб сильніше один одного любили?
Та я знаю лише одне:
Закривши очі бачу лише тебе,
Я продовжую вірити, що моє серце не пусте,
Без тебе воно холодне, та з тобою аж пече
Там назавжди посилилося кохання,
Подарило мені новий сенс, подих, зітхання…
Руслана, з тобою, кожен день як вперше,
При кожному слові «кохаю», сильніше б’ється моє серце
Затамовується подих і твої руки дарують мені спокій, тишу, нірвану,
Поцілунок знімить біль навіть з найпекучішої рани…
Дякую тобі за все,
За те, що я твоє, а ти моє,
За те, що об’єднались наші серця,
За новий сценарій майбутнього буття!..
За думки лише про тебе!
Мабудь Бог послав тебе до мене з неба!
Так багато слів, але всього не сказати!
Не заграти, не намалювати, щоб всіх почуттів моїх до тебе передати.
Ти просто знай, що я кохаю тебе одну,
Таку яка ти в мене є, складну чи просту…
Сиджу на підвіконні дивлячися в небуття…
Так до болі гірко, коли тебе поруч нема… I sit on the windowsill looking into nothingness,
Coffee warms hands and hearts in holodno- near you there.
Why why, such a scenario is written,
Surely the gods do not know
How much I love you,
With only dream about you, and you live ...
What created this distance ?!
Perhaps in order to love each other more?
I know only one thing:
Closing his eyes see only you,
I continue to believe that my heart is empty,
Without you it was cold, and burning up with you
There's always intensified love,
I presented a new meaning, breath, sigh ...
Ruslana with you every day for the first time,
Each time the word "love" my heart beats stronger
Zatamovuyetsya breath and your hands give me peace, silence, nirvana,
Kiss Take off the pain even most acute issue that wound ...
Thank you for everything,
Because I am yours and you are mine,
For that united our hearts
Under the new scenario of the future life! ..
By thinking only of you!
Probably God sent you to me from heaven!
So many words, but just do not say!
Not tune, do not draw to all my senses convey to you.
You just know that I love you one,
This is you I have, simple or complex ...
I sit on the windowsill looking into oblivion ...
So to bitter pain when you are not near ... | |
